Містечко Степань Рівненської області розташоване уздовж річки Горинь. Згадки про єврейську громаду у Степані датуються ще XVII ст., а перша письмова згадка про місто датується 1290 р. [1]. У XIV ст. євреям було дозволено оселятись на території Волинського Полісся, в результаті чого вони почали осідати в численних містечках. У часи, коли турки володіли Кримом, багато кримських євреїв мали торгові відносини із волинськими євреями, багато хто з Криму перебрались до Степаня. Там вони займались торгівлею, утриманням перукарень, були кравцями тощо [2]. Згідно Географічного словника Королівства Польського, на кінець ХІХ ст. у селищі мешкало 3,384 осіб, з яких 47% були єврями. Там же зазначається про одну синагогу та три єврейських молитовних будинки [3]. Звертаючись до більш точних даних, автори книги «Ayaratenu Stepan» посилаються на податкові реєстри, де вказано, що у 1577 р. 521 осіб мешкало у містечку. Згідно цих даних, у 1847 р. у Степані було 1,717 євреїв, а у 1897 р. загальна кількість мешканців становила 5,137 осіб, з них 1,854 були євреї [2]. Євреї жили відособлено від корінного населення, займаючи центральну частину мicтa. Приблизно у ХVII столітті була побудована вищезазначена синагога. Це був двоповерховий будинок у мавритансько-готичному стилі. Синагога була побудована на рештках старого замку. Збереглися перекази про те, що ту споруду євреї придбали у князя Острозького i переобладнали потім на свій храм.

 За спогадами колишнього директора Степанського народного музею, Степань єврейські громади Волинського Полісся називали «Новим Ієрусалимом», а степанська синагога була місцем паломництва багатьох євреїв. У 1939 р. була відкрита єврейська семирічна школа. Навчання в ній велося на ідиш, втім обов'язковою була i українська мова, яку викладав місцевий житель. У Степані також є єврейський цвинтар з похованнями цадиків. На тому цвинтарі була споруда з олов’яним дахом, де вони й були поховані. Перед святом Рош га-Шана люди могли піти та покласти до могил цадиків квітель - шматочок паперу із різними проханнями до цадика [2].

Степань не оминули політичні пертурбації тогочасної Європи й містечко переходило з рук в руки. Так, з розподілом Речі Посполитої у 1795 р. Степань відійшов до Російської Імперії, де й залишався до 1918 р. Після цього містечко перебувало у складі Української Держави. У 1921 році воно відійшло до Польської Республіки, де й перебувало до 1939 року. З приходом нацистів єврейське населення зазнало значних втрат. Окупаційна німецька влада зігнала все єврейське населения Степаня у гетто, організоване на території синагоги. 3 серпня 1941 року уci мешканці гетто були етаповані в Костопільський район, де й розстріляні поблизу села Корчів'є. Понад 560 жителів Степаня єврейської національності окупанти розстріляли за селом Калинівка.

Джерела:

1. Андрощук О.В., Степань, смт Рівненської обл. //Електронний ресурс: http://www.history.org.ua/?termin=Stepan_smt

2. I. Ganuz and J. Peri, The History of Stepan and Its Jewish Populationby // Електронний ресурс: https://www.jewishgen.org/Yizkor/stepan/stee009.html#Page9

3. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XI // Електронний ресурс: http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XI/327