Кам'янка-Бузька

Історична довідка

Перші згадки про юдеїв в Камянці відносяться до початку XVII ст. Найдавніша згадка про королівське поселення Кам’янку походить з року 1441 року. 1448 року державець (користувач королівською власністю) Кам’янки Юрій Струмило з Димошина, львівський хорунжий, а відтак підчаший і каштелян, укріпив його. В документі під роком 1469 Кам’янка названа містом. 1471 року Ю. Струмило добився для новозаснованого ним міста маґдебурзького права, тобто права на самовизначення. Після його смерти (†1485) місто почали називати Кам’янкою Струмиловою. Воно було укріплене валом з частоколом та ровом з водою; до міста вело двоє воріт: Таданівські від півдня і Белзькі від півночі. 1509 р. після татарських знищень міста наприкінці XV – на поч. XVI ст. король Зиґмунд І Старий підтвердив привілей на маґдебурзьке право і надав дозвіл на проведення двох ярмарків на рік і щоденних торгів. 1539 року король дарував щорічні податки від продажу спиртних напитків на ремонт міських укріплень і доріг, а наступного року міщани були звільнені від сплати мита від продажу соли і зерна. Через Камянку пролягав шлях з Київа до Польщі і з Волині до Львова. Це було джерелом збагачення місцевої знаті, яка виклопотала в короля право на склад краму, згідно з яким проїжджі купці зобов’язані були зупинятися в місті на три дні. 1578 року місто одержало право складу для дрогобицької солі. 1588 року заможні міщани домоглися від короля звільнення їх від всіх мит. З привілею Зиґмунда III від 1589 р., в місті діяло 13 цехів – кушнірський, ковальський, боднарський, слюсарний, столярний, ткацький, токарів, пасамоників (виготовлення тасьм для одягу) шихтувальний (виготовляє суміш для рудних печей), рибацький, сіткарський, шевський, мечників.

На початку XVII ст. юдеї отримали дозвіл від міщан на осаду в Кам’янці. Невдовзі була сформована громада, яка виклопотала дозвіл на зведення синагоги і закладення цвинтаря, званого окописьком чи Бейс Оломом. 1627 року львівський латинський архієпископ Ян Прухніцький підтвердив привілеї своїх попередників. Ймовірно, що невдовзі був закладений юдейський цвинтар і зведена перша синагога, яка була дерев’яною. Юдейська дільниця локувалася у південній частині середмістя, за приринковим кварталом. Давнє окописько юдеї заклали поблизу, але за межами південного прясла міських укріплень.

Кам’янка Струмилова не раз була знищена разом зі своїми святинями, найбільше шведською війною 1655-1657 рр., так званим «потопом», після якої люстратор під роком 1662 відзначив, що «давніше в місті було 500 будинків, зараз лише 90, з них 16 жидівських». Місто тяжко відроджувалося. З Донесення окружних управлінь про кількість існуючих синагог та жидівських будинків молитви в їх округах за 1826 рік, 1747 р. в Кам’янці була збудована дерев’яна синагогаза дозволом від 1741 р., очевидно, на місці знищеної попередньої. На 1765 р. Кам’янський кагал начислював 522 юдеї, разом з довколишніми селами – 617 осіб (Дернів, Новий Став, Чистин, Печихвости, Колодно, Батятичі, Гіравець, Зельдець, Ястрибець, Купичволя, Руда, Стремінь, Тадані, Спас, Стрептів). Юдеї Кам’янки займалися торгівлею худобою, сіллю, збіжжям, деревом і рибою. Люстрація від 1766 р. відзначає: «Юдеї мають 29 заїжджих дворів в ринку та 57 нев’їзних і затильних». Наприкінці XVIII ст., ймовірно, пожежею була знищена синагога з 1747 р., і 1791 р. на її місці була збудована нова. В часи господарювання австрійської влади було відмінено маґдебурзьке право, місто розросталося, міські оборонні укріплення були розрівняні. Старий юдейський цвинтар займав невелику Г-подібну ділянку під топографічними номерами №№ 3036 і 3037 (кадастрова карта 1845 р.). Чисельність юдеїв в місті на кінець XIX ст. відчутно зросла: з загального числа мешканців – 6107 осіб на 1880 р. в Кам’янці замешкувало 2810 юдеїв. Громада мала синагогу, школу (Бейт гаМідраш) і ритуальну лазню (микву). Територія міського юдейського цвинтаря зросла: до неї (№№ 3036 і 3037) були приєднані ділянки під топографічними №№ 3039, 3040, 3041, 3044 (кадастрова карта кін. XIX ст.). На околиці міста був закладений ще один юдейський цвинтар.

На 1900 р. юдейське населення Кам'янки-Струмилової складало 3549 осіб (більше половини від загальної чисельності), на 1935 р.3706 осіб. В часи Першої світової війни в Камянці був закладений ще один (третій в місті) юдейський цвинтар.

У Кам’янці Струмиловій мешкали і працювали знамениті рабини і вчені, які були поховані на місцевому Бейс Оломі. Зокрема з Кам’янки походить знаменита родина Оренштайнівзі Львова. На східній стіні кам’янської синагоги, справа від Арон гаКодеша, був напис, у якому йшлося про смерть кам’янецького рабина Маркоса Вольфа (праотця родини Оренштайнів. Брати Хаїм (кам’янецький рабин) і Осіяс (львівський рабин) Райзеси були страчені у Львові. З Кам’янки походить видатний єврейський філософ та релігійний діяч рабин Соломон Розенфельд.

Під час нацистської окупації єврейське населення Кам’янки Струмилової було винищене, знищене окописько. В листопаді 1941 р. в місті було утворене ґетто, у яке зігнали близько 5 тис. юдеїв, яких використовували для праці на фірму Отто Ґелля. 1943 р. всі були розстріляні за Бугом.

В радянський час Кам’янку Струмилову назвали Кам’янкою Бузькою.

Організацією «Представництво Американських комітетів для Євреїв колишнього Радянського Союзу» в Україні впродовж 2000-2010-х років проводились ґрунтовні дослідження (фотограмметричним і геодезичним способом) території колишнього юдейського цвинтаря, а також частково проведено попередні археологічні розчищення, зокрема розчищено надмогильну споруду поховання рабина Соломона Розенфельда.

 

Джерела та бібліографія

1.Звіт про роботи по розчищенню надмогильної споруди неінвентаризованого поховання Рабина Соломона Розенфельда на єврейському кладовищі на вул. Незалежності у м. Кам’янка-Бузька Львівської області.

2.Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАУЛ), ф. 186, оп. Кадастрова карта Камянки Струмилової 1845 р.

3.ЦДІАУЛ, ф. 146, оп. 85, спр. 236 Донесення окружних управлінь про кількість існуючих синагог та жидівських будинків молитви в їх округах за 1826 рік.

4.Військова німецький аерофотознімок 1944 р. Камянки Струмилової // National Archives And Records Administration 1985: Cartographic Section;

5.Аерознімок 1944 року (156-1) (отримано з National Archive of the Unated States of America);

6.Кадастрова карта 1922 року (отримано з National Archive of the Unated States of America). Архив Юго-Западной России. Ч. V, 2. – Ι-II.

7.Бойко О. Втрачені пам’ятки сакральної архітектури Львівщини. Синагоги // Пам’ятки України. Історія та культура. – Київ, 2004. – Ч. 1. – С. 75;

8.Жерела з історії України-Руси. – Т. III. – С. 303-304.

9.Ковба Ж., Когородський Ю. Євреї України під час Другої Світової війни: Голокост та опір / Нариси з історії та культури євреїв України. – К.: Дух і Літера, 2005. – С. 190.

10.Найман О. Історія євреїв України. – Київ, 2003. Яргина З. Деревянные синагоги. – Москва, 1993;

11.Яргина З. Деревянные синагоги. – Москва, 1993;

12.Bostel F. Żydzi ziemi Lwowskiej i powiatu Żydaczowskiego w r. 1765. – Krakόw, 1891;

13.Czołowski A. I Janusz B. Bożnice murowane i drewniane / Przeszіość i zabytki województwa Tarnopolskiego. – Tarnopol, 1926. – S. 177-179.

14.Falinski B. Powiat Kamionka Strumillowa. Staraniem Kola Towarzystwa Rozwoju Ziem Wschodnich. – Kamionka Strumillowa, 1935.

15.Treasures Of Jewish Galicia. Judaica From The Museum Of Ethnography And Crafts In Lvov, Ukraine. Crafts In Lvov, Ukraine. Beth Hatefutsoth, The Nahum Goldmann Museum Of The Jewish Diaspora. Edited By Sarah Harel Hoshen. – Held At Beth Hatefutsoth, Tel Aviv, July 1994 – January 1995.

16.Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Pod red. F. Sulimierskiego. – T. III. Warszawa, 1883. – S. 783-784.

 

Архітектор-реставратор Бойко Оксана