Черкаси

Історична довідка

Історія єврейської громади Черкас та Черкащини загалом сягає давніх часів існування Кіммерійського Боспору — античної держави, левову частку етнічного населення якої становили євреї. Вони заселяли давньоруські землі й спонукали прийняти юдаїзм хазарів, що теж там жили [1, 75]. За часів християнізації Київської Русі, євреї, які мали тісні торгові відносини зі слов’янськими племенами, зблизились із християнами. Поселення, де мешкали євреї, мали назву "штетлах”, життя в яких обмежувалось домом, синагогою й базаром [1, 75]. Згодом, багато євреїв переселялись і у звичайні міста. Соціально-економічне життя євреїв розвивалось завдяки торговельній діяльності. В XII ст. та до середини XVIII ст. з’являються умови для переселення на територію Черкащини євреїв-імігрантів з європейських держав, які теж об’єднувались у громади, до прикладу, у Корсуні, Умані та Богуславі [1, 76]. Впродовж часу вони змішувались із євреями, які мешкали на цих землях ще з давньоруських часів. Зазначаєтеся, що в кінці XIX ст. в Черкасах євреї становили до 30% від всього населення міста [1, 77]. Саме в цьому місті мешкав чорнобильський цадик Яков Ісраель Тверський — третій син Мордехая Чорнобильского [2]. Ще за життя свого батька він почав керувати черкаською хасидською спільнотою та написав працю "Шошаннат hа-амакім”. Більше інформації про Якова Ісраеля, окрім того, що він не признав авторитет свого старшого брата Ахарона Тверського після смерті батька, авторові не вдалось знайти.

Основою соціального життя євреїв була сім’я з її патріархальними традиціями. Події, що відбувались у сім’ї ставали відомими всій спільноті. Центром життя спільноти була синагога, яка була не тільки домом для молитов, але й місцем, де збиралась уся громада. На початку XIX ст., в Черкасах було збудовано кілька синагог, три приватних чоловічих й одне приватне жіноче училища і талмуд-тора. Згодом (у 1860-х), у місті була побудована єврейська лікарня, а на початку XX ст., в Черкаському повіті були 22 синагоги [2]. Якщо говорити про архітектурну спадщину, то автор звертає увагу на будівлю колишньої єврейської гімназії в стилі неокласицизму, будинок був збудований у 1910 році. Лише дуже малому відсоткові єврейських дітей відкривалась можливість навчатися у престижних гімназіях. Серед тих, хто активно займався питанням освіти єврейської громади можна назвати родину підприємців Бродських, котрі надавали субсидії єврейський спільноті для відкриття навчальних закладів. Єврейські просвітники віддавали всі свої сили розвитку своєї культури, тут можна згадати "Сказання” раббі Брацлавського з Умані, який описував побут єврейської спільноти. [1, 80].

Початок XX ст. був важким для єврейського населення Черкас, передусім, через погроми, які влаштовували різні політичні сили. Ці погроми супроводжувались великою кількістю жертв, до прикладу, в Черкаському повіті було вбито понад 1500 євреїв [2]. Під час Визвольних змагань влада в Черкасах змінювалась близько десяти разів та кожна зміна супроводжувалась єврейськими погромами. Хоча ці погроми набували глобальних значень, пересічні українці часто допомагали єврейському населенню та рятували від погромів. Варто додати, що в ті часи дуже багато євреїв брало активну участь у політичному житті, тобто ніколи не залишались осторонь проблем країни, в якій вони живуть. Так, Центральна Рада запросила різні національності України: росіян, поляків та євреїв до участі в уряді (навіть на грошах писали чотирма мовами з єврейською мовою включно). Самі погроми характеризувались тим, що вони здійснювались не спонтанній основі — фундаментом цих дій були геть інші мотиви. У той час існувало багато бандитських формувань, які виплескували свою злість на тих, хто опинився між молотом і ковадлом в тому конфлікті, а саме на євреях. Єврейська спільнота знаходилась на зламі, точці, де проходили конфлікти різних сил, тому євреї не могли уникнути акцій, на кшталт погромів. Хоча і не тільки вони постраждали в ті часи — усі пересічні люди, які захлинулись у хвилях політичних заворушень, теж зазнали шкоди.

За часів радянської влади систематично закривались єврейські громадські міста: синагоги, усі релігійні та приватні навчальні заклади. Натомість були створені єврейські професійні школи, виходила газета на ідиш "Дос комуністіше ворт”. Продовжуючи хронологію, ми підходимо до найсумнішої сторінки історії єврейської громади Черкас — нацистської окупації. Було знищено майже все єврейське населення, що залишилось в місті. До приходу радянських військ в цьому регіоні майже не залишилось євреїв. Коротко кажучи, з XIX ст. до середини XX ст. з 30% залишилось 5100 євреїв, або ж 6% від загального населення. В той самий час радянська влада закрила останню діячу синагогу, аргументуючи це тим, що вона заважала реконструкції міста. На сьогодні збереглась будівля синагоги Скловскього та напівзруйноване єврейське кладовище.

Використані джерела:

  1. Т. А. Клеменко. До історії євреїв на Черкащині. Соціально-економічне становище в XIX – на початку XX ст. [Електронне джерело: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Piu19-20_2009_16_10]
  2.  Электронная еврейская энциклопедия. [Електронне джерело: http://www.eleven.co.il/article/14666]