Звернення до Президента України про збереження культурної спадщини

06 червня, 2017
Про необхідність внесення поправок до законодавства про охорону культурної спадщини.
ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ Петру Олексійовичу Порошенку
 
Шановний Президенте!
 
25. 05. 2017 р. ВРУ прийнято законопроект № 5678 в цілому. 
 
Ми вітаємо прагнення держави щодо удосконалення законодавства з метою наближення до стандартів Європейського Союзу та міжнародного права, однак Представництво Американського Об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (UCSJ) і громадськість Львова закликають Вас звернути увагу на невідповідність норм прийнятого парламентом закону нормам європейського права, оскільки він:
 
1. не узгоджується із визначенням «культурна спадщина», що наведено у ст. 1 розділу 1 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, у якій під «культурною спадщиною» розуміються: пам'ятки, в т. ч. групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки;
 
2. суперечить Європейській конвенції про охорону археологічної спадщини, де у ч. 2. ст. 2 зазначено, що складовими частинами археологічної спадщини вважаються всі матеріальні залишки та об'єкти, а також будь-які інші сліди існування людства у минулих епохах;
 
3. суперечить Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи, де всі елементи є пам’яткою;
 
4. суперечить Угоді між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про охорону і збереження культурної спадщини,- а за проектом – елементи не є пам’яткою і не підлягають охороні. 
 
Водночас, ми вимушені констатувати, що закон містить чимало вад, які можуть звести нанівець усі високі прагнення й ініціативи щодо збереження культурної спадщини.
 
Так, законопроектом № 5678 внесено зміни в пункт 5 частини статті 1, викладені у такій редакції: «пам’ятка культурної спадщини (далі – пам’ятка) – об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, або об’єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України».
 
Тобто, пам’яткою вважатимуться об’єкти культурної спадщини, які занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України або які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, тобто, до 25. 05. 2017 р.
 
Відповідно до ст. 16 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» Пам'ятки історії та культури, незалежно від того, в чиїй власності вони перебувають, підлягають державному облікові. Відповідно до Закону СРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» державний облік пам'яток історії та культури здійснюється в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.
 
Єдиним діючим актом щодо наведеного є Постанова Ради Міністрів Української РСР від 28 березня 1956 р. № 320 «Про затвердження списку пам'ятників архітектури по Українській РСР», що передбачала проведення обліку, проте, виконана не була. Тобто, облік відсутній.
 
Так, відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки, зокрема: а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України; б) пам'ятки місцевого значення – наказом Міністерства культури України.
 
Таким чином, для того, щоб об’єкт культурної спадщини перебував на обліку чи був внесений до Реєстру, необхідним є прийняття рішення вищенаведеними органами, проте такі рішення щодо перелічених Заповідників не прийнято, а попередні – втратили чинність.
 
Слід зазначити, що всі Заповідники (національні, державні: культурні, меморіальні, архітектурні, археологічні, етнографічні, музеї-заповідники) утворювались виконавчим органом влади, шляхом прийняття відповідних рішень, єдиним обліком Заповідників була Постанова КМУ № 1761.
 
При цьому, Постановою КМУ № 928 від 03. 09. 2009 р. скасовано Постанову КМУ від 27 грудня 2001 р. №1761 «Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».
 
Пам’ятки, перелік яких був затверджений Постановою КМУ № 1761, на облік не взято, а отже із введенням в дію законопроекту № 5678, - перестають бути пам’ятками культурної спадщини та залишаються поза межами охорони, оскільки станом на 25. 05. 2017 р. постанова втратила чинність.
 
А це Заповідники (національного та державного значення) – 56.
 
м. Київ 
Державний історико-культурний заповідник «Стародавній Київ» 
Державний історико-меморіальний заповідник «Лук'янівський цвинтар» 
Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» 
Автономна Республіка Крим
Архітектурно-історичний заповідник «Судацька фортеця» (філія національного заповідника «Софія Київська") 
Державний історико-культурний заповідник у м. Бахчисарай 
Державний історико-культурний заповідник у м. Керчі 
Державний палацо-парковий музей-заповідник у м. Алупці 
Республіканський історико-археологічний заповідник «Калос Лімен» 
Історико-культурний заповідник «Старий Крим» 
Національний заповідник «Херсонес Таврійський» 
Вінницька область 
Державний історико-культурний заповідник «Буша» с. Буша 
Волинська область 
Історико-культурний заповідник у м. Луцьку 
Державний історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир» 
Донецька область 
Державний історико-архітектурний заповідник у м. Слов'яногірську 
Запорізька область 
Національний заповідник «Хортиця» о. Хортиця 
Державний історико-археологічний заповідник «Кам'яна могила»
Історико-архітектурний заповідник «Садиба Попова» 
Івано-Франківська область 
Національний заповідник «Давній Галич» 
Київська область 
Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»
Державний історико-культурний заповідник у м. Вишгороді 
Державний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році»
Кіровоградська область 
Державний музей-заповідник І. К. Тобілевича 
Львівська область 
Державний історико-архітектурний заповідник у м. Львові 
Історико-культурний заповідник «Личаківський цвинтар» 
Державний музей-заповідник «Олеський замок»
Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві 
Музей-заповідник «Золочівський замок»
Державний історико-культурний заповідник «Тустань»
Державний історико-культурний заповідник у м. Белз 
Миколаївська область 
Історико-археологічний заповідник «Ольвія»
Полтавська область 
Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» 
Національний музей-заповідник українського гончарства в смт. Опішня 
Державний музей-заповідник М. В. Гоголя
Рівненська область 
Державний історико-культурний заповідник у м. Дубно 
Державний історико-культурний заповідник у м. Острозі 
Державний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» 
Сумська область 
Державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі 
Державний історико-культурний заповідник у м. Глухові 
Тернопільська область 
Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник
Державний історико-архітектурний заповідник в м. Бережани 
Харківська область 
Історико-археологічний музей-заповідник «Верхній Салтів» 
Чугуївський історико-культурний заповідник імені І. Рєпіна 
Хмельницька область 
Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець»
Історико-культурний заповідник «Самчики» 
Державний історико-культурний заповідник «Меджибіж»
Черкаська область 
Національний історико-культурний заповідник «Чигирин» 
Шевченківський національний заповідник у м. Каневі 
Державний історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» 
Державний історико-культурний заповідник у м. Кам'янці
Державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів»
Державний історико-культурний заповідник у м. Корсунь-Шевченківському 
Чернівецька область 
Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця» 
Чернігівська область 
Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»
Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця»
Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» 
Державний історико-культурний заповідник «Слово о полку Ігоревім»
 
Указами Президента України, статус Національних, надано таким Заповідникам:
• Чигиринському державному історико-культурному заповіднику;
• Києво-Печерському державному історико-культурному заповіднику;
• Переяслав-Хмельницькому державному історико-етнографічному заповіднику;
• Державному історико-культурному заповіднику «Качанівка»;
• Державному історико-культурному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка»;
• Державному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили»;
• Державному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця»;
• Державному історико-археологічному заповіднику «Кам’яна Могила»;
• державному історико-меморіальному заповіднику «Поле Берестецької битви»;
• Історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр».
 
Проте, незважаючи на наданий статус Національного, Заповідники втрачають статус пам’ятки, оскільки не перебувають на обліку.
 
Єдині заповідники, які перебувають на обліку, це Національний заповідник «Софія Київська», Національний історико-культурний Києво-Печерський заповідник, - на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24 серпня 1963 р. «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР».

І це лише щодо Заповідників, поза межами охорони залишаються також інші об’єкти культурної спадщини, зокрема: городища, кургани тощо. 

Законопроектом № 5678, внесено зміни і до ст. 13 ЗУ «Про охорону культурної спадщини».

Так, відповідно до ч.1 ст. 13 цього Закону у чинній редакції, об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. 

 

Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
 
Речення «Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки», - пропонується виключити.
 
Це суперечить нормам викладеним у п.п. 2, 7, 9, 10, 11, 21 ст. 1 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», а також ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 39 цього Закону. 
 
Відповідно до ч. 1 ст. 33 цього Закону, комплекс (ансамбль) пам'яток з усією сукупністю компонентів, що становить культурну, історичну та наукову цінність, просторово, планувально і функціонально виділений у структурі населеного пункту або локалізований поза його межами, може бути оголошений історико-культурним заповідником державного або місцевого значення. 
 
До об’єкту культурної спадщини Закон відносить - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
 
До предмету охорони об'єкта культурної спадщини Закон включає характерні властивості об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі яких цей об'єкт визнається пам'яткою.
 
Отже, виключення хоча б одного із складових елементів об’єкту культурної спадщини виключає предмет охорони всього об’єкта культурної спадщини, а отже, сприяє втраті об’єктом статусу пам’ятки культурної спадщини, спрощує процедуру вилучення пам’ятки з Реєстру нерухомих пам’яток та сприяє безперешкодній реалізації ст. 15 чинного Закону. 
 
Внесенням таких змін Законопроектом № 5678 звужено зміст та обсяг існуючих прав людини і громадянина.
 
Ст. 22. Конституції України визначає, що «Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
 
Ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України визначає, що культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
 
Зважаючи на викладене, ми вимагаємо від Президента України скористатися його конституційним правом та накласти вето на зазначений Закон, який 25 травня 2017 року був прийнятий в цілому Верховною Радою України.
 
Просимо ветувати цей Закон, оскільки такий прийнято без урахування юридичного аналізу матеріального права України, зокрема, законопроект № 5678 має негативний висновок ГНЕУ, суперечить численним нормам міжнародного права.

З пошаною,
Мейлах Шейхет,
Директор Представництва Американського
Об’єднання комітетів для євреїв бувшого
Радянського Союзу

 

←Священику у Литві присвоєно звання Праведника народів світуЗустріч «Художник під час революції і громадянської війни»→
↑Новини↑