Новий ізраїльський фільм розповідає про забутих героїв повстання у Варшавському гетто

25 квітня, 2017
Документалісти Симон Шехтер і Юваль Хаімович розповідають іншу версію повстання.
Два ізраїльські документалісти, Симон Шехтер і Юваль Хаімович, приурочили до Дня Катастрофи і героїзму європейського єврейства вихід в світ свого фільму, що розповідає історію повстання у Варшавському гетто - зовсім в іншому світлі.

Здавалося б, історія повстання добре відома - Мордехай Анілевич, бункери, кілька коротких і запеклих сутичок, героїчна загибель. Але якщо все так, то чому Польща вшановує якихось інших людей?
 
Раптом з'ясовується, що крім групи Анілевича був інший, набагато більш численний і краще озброєний загін Френкеля, який і вивісив два прапори - єврейський і польський - над стінами гетто. Але про нього відомо набагато менше - 23-річний Павло Френкель був активістом "Бейтара" і ревізіоністом. Тому героєм був обраний соціаліст Мордехай Анілевич.
 
Творці фільму "Пам'яті всіх" Симон Шехтер і Юваль Хаімович сім років працювали над фільмом за повної відсутності фінансування.
 
Симон Шехтер розповідає, що, коли вони почали писати сценарій, їм до рук потрапила книга колишнього міністра оборони Ізраїлю Моше Аренса "Прапори над гетто", в якій автор стверджує, що головне опір есесівцям було надано організацією Френкеля, а група Анілевича її не підтримала. Анілевич і його товариші навіть в умовах гетто не змогли подолати політичних упереджень і відмовилися вступити в союз з ревізіоністами.
 
Тоді було прийнято рішення кардинально змінити історію, написавши сценарій і про Анілевича, і про Френкеля. Наукова рада з тридцяти істориків затвердила цей текст, підтвердивши правоту документалістів. Моше Аренс сказав творцям стрічки, що потрібно звернутися до останньої учасниці повстання, котра вижила. Її знайшли в будинку для літніх людей. Жута Гартман все життя прожила з почуттям обману і обділеності. "Я стільки років носилася з цією правдою, і мене звідусіль гнали", - розповіла вона. Її нікуди не пускали і стверджували, що ні її, ні взагалі якихось її товаришів там не було. Гнали і праві, і ліві, і навіть її сім'я.

Метою цього фільму було розповісти Ізраїлю про своїх героїв. Павло Френкель за тиждень до повстання говорив своїм бійцям пророчі речі: "В гетто було 400.000 чоловік, зараз тут 40.000. Всі ми впадемо в бою, але школярі в Ерец-Ісраель вивчатимуть наші подвиги". 
 
А ще вдалося домогтися, щоб Жута запалила факел на щорічній церемонії пам'яті бійців гетто, але побачити стрічку вже не встигла - її не стало в 2015 році.
 
В "Яд ва-Шем" теж відбулися "значні зміни" - років п'ять тому повісили фотографію Павла Френкеля. Людина, яка організувала повстання, "удостоїлася" лише крихітної фотографії, та й ту затуляє лампа.
 
Джерело: ВЕСТИ Израиль по-русски

↑Новини↑