Мейлах Шейхет: Львів перетворився на споживацьку корчму

29 березня, 2017
Інтерв'ю з людиною непростої, але дуже цікавої долі – Мейлахом Шейхетом, львівським євреєм з діда-прадіда. Він є знаним в Україні та світі захисником історичної спадщини, директором Представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв, директором Наукового центру іудаїки імені Фаїни Петрякової, а також керівником релігійної громади «Турей Загав».

У розмові з журналістом Leopolis.news він підняв величезний пласт питань, пов’язаних із минулим та сьогоденням Львова, вшануванням пам’яті його мешканців-євреїв, бездіяльністю влади.

Пане Шейхет, почну нашу розмову з банального запитання: яке значення для євреїв має місто Львів?

Львів значить для євреїв дуже багато! Тут була створена незбагненна наша філософська та релігійна аура, і це є дуже важливо. Львів є в пам’яті багатьох поколінь. Ми пам’ятаємо, що тут жили видатні євреї, керівники громад, визначні рабини, знані філософи та вчені, адвокати, лікарі та звичайні люди. Вони вклали також і свій доробок у цей надзвичайно високо інтелектуальний рівень, який існував у Львові. Важливо те, що унікальність формувалася не лише завдяки тим загальновідомим особистостям, а йшла від кожного пересічного львів’янина, який вкладав у місто свій доробок. Доробок інтелектуальний, доробок своєю працею, тою поважністю, яка тут існувала, і це ми можемо оцінити лише за тими крихтами пам’яті, які ще збереглися в цілому єврейському світі. Тому що колись принципова важливість єврейської спільноти полягала в тому, що професія не пов’язана була з рівнем важливості тієї чи іншої персоналії. Бо професії були для того, щоб заробляти гроші, годувати сім’ю і виховувати дітей. А головним було те, що кожна людина значила своїм духовним й інтелектуальним рівнем. І це було найважливішим і не завжди збігалося з професією, тому повага до людей починалася не з професії, а з того духовного та інтелектуального рівня, які ця людина мала.

Чи існує нині серед євреїв у світі пам’ять про Львів?

Звичайно! Надзвичайно глибока, сумлінна і поважна. Львів прописаний у багатьох оповіданнях. Містика, яка тут творилася, ота аура, яка тут існувала, вони були джерелом містичних роздумів і зрозумінь. Містика в тому важливому глибокому розумінні – це є можливість зазирнути в глибини духовності й величі інтелектуальних можливостей, які тут існували, і містика починається з проникнення в ту глибинність, яка є в Старому Заповіті, тобто в Торі. Вона є нескінченна, глибинність є в намаганні зрозуміти, що Творець дав Світові життя для того, щоб Світ існував у гармонії. І у світлі Його заповідей оце та містика, яка фактично підтримує існування цього світу та існує на дуже високих рівнях розуміння сфер творіння Світу, і на кожну сферу піднімався пересічний юдей, аби прагнути зрозуміти Творця й усвідомити, що він особисто може зробити для того, щоб уславити Творця.

Нині фактично немає жодної навчальної єврейської інституції у Світі, де не вивчають глибокі філософські духовні твори, написані у Львові. Про Львів знає кожний – кожний пересічний юдей, який узагалі вчився, а євреї вчаться всі, навіть найбідніші. А тому Львів і тепер залишився в тій високій гідності й розумінні у свідомості кожного єврея. Але у Львові з нашої спадщини лишилося дуже мало. А те, що залишилося, нещадно руйнується і переводиться у споживацьку площину. У ній уже немає ніякої глибинності. Важливість Львова полягла в тому, що кожна дитина, виростаючи, кожну хвилину над чимось задумувалася, вона виховувалася в оточенні, не тільки спочатку своїх батьків, але в оточенні того простору, який тут був створений, і це виховувало дитячу психіку, ставило її в дуже важливе життєве русло, аби дитина формувала себе з дитинства на правильне життя в майбутньому.

Важливим є і той незбагнений внесок юдеїв у різні сфери цивільного суспільства, науки, медицини, юриспруденції, мистецтва в його різноманітній колористиці й видах, письменництві тощо.

Зараз ви сказали, що єврейський Львів руйнується. А що руйнується? Хто руйнує? Час? Люди?

Львів руйнується через ту політику зневаги і нехтування минулої історії євреїв, яку створила нині у Львові влада.

Але представники тієї влади мають конкретні імена і посади…

Не можу так говорити про конкретні посади. Я сам віруюча людина: можу лише говорити, що є дійсно відповідальні посади і люди на тих посадах, які їм не відповідають. Для мене важливо, щоб люди зрозуміли (навіть ті, що на високих посадах), що вони несуть відповідальність за сьогодення, прийдешнє майбутнє і мусять змінитися, адже вони є батьками і несуть відповідальність за перший приклад своїм дітям та іншим дітям, вони впливають і радше обмежують майбутнє цього краю. Тому що Львів перетворився на споживацьку корчму, і це є дуже прикро. Тому що для молоді зруйновано мотивацію того, щоб вона тут залишалася і будувала Львів, у якому мають комфортно жити і творити всі, творити саме отой уже забутий, містичний Львів із неповторною Душею.

Філософсько-дипломатична відповідь. А якісь конкретні факти ваших дискусій та конфліктів з владою можете все-таки навести?

Головна проблема – це недотримання пам’яткоохоронного законодавства України, проблеми з поверненням релігійного майна, відсутність сприяння нашій громаді в автентичному відродженні історико-культурної спадщини. Аби, відроджена, вона стала тим містком, який би поєднав важливе позитивне добропорядне минуле і майбутнє, щоб ми могли якось віджити від численних безповоротних утрат унікального людського матеріалу, створеного Творцем для утвердження Життя, якось відійти від страшного минулого кривавого ХХ століття. Толерантність, добросусідство з громадою Львова уможливили створення Юдейської дільниці в XVI столітті й тепер, у ХХІ столітті, через протидію міської ради і міськвиконкому Львова нам не вдається зберегти ці яскраві промені позитивної історії євреїв в Україні. Тому що тільки відродженням ми можемо показати, що нацизм і комунізм не досягли своєї мети, які фізично нищили людей, але Духовність, інтелектуальність знищити неможливо!

Відомо, що у вас є судові позови з владою. За що ви судилися?

Так, у нас багато судових справ, не лише тих, що стосуються виключно єврейської спадщини, ми ініціювали судові справи щодо збереження історико-культурної спадщини в Україні в цілому. Адже в Україні є культурні надбання дуже великі, які цінують у всьому світі.

Щодо судових спорів з міською владою, то хотів би сказати, що є 6 задоволених позовів, але влада не навчилася гідно програвати й робити висновки, не бачить будь-якої перспективи майбутнього для євреїв Львова – саме цей висновок напрошується, коли чуєш у судах нелегітимні твердження представників влади навіть щодо вирішених справ, зазвичай таке ставлення влади проявляється і до корінної історичної спадщини, адже ненависть і неприязнь ніколи не бувають фокусними, вони є вірусом, який заражує все без винятку.

Попри те, що існують судові рішення всіх інстанцій щодо незаконних дій, рішень, угод ЛМР, голова міста Андрій Садовий публічно заявляє, що готель усе-таки буде. Не бентежить його й те, що, згідно з тими ж рішеннями, з бюджету міста на користь забудовників стягнуто біля 70 млн грн. Влада ухвалює незаконні рішення, а кошти стягують з бюджету міста, який наповнюють львів’яни. В тому числі й ті, котрі борються проти незаконних забудов, – це парадоксальне явище, бо влада не несе жодної відповідальності.

Загалом, справ є ще багато, на сьогодні в провадженні судів є більше ніж 20, вони стосуються Львова та області, а також збереження культурної спадщини в Україні загалом.

Львівська міська рада повністю ігнорує рішення судів, хоча це суди високого рівня, і тепер виникла ситуація, що ми можемо звернутися до Європейського суду з прав людини і показати, що не можемо, на жаль, нічого зробити, бо у Львові влада ігнорує виконання рішень судів. Сьогодні ми маємо фактично нелегітимний, політично заангажований так званий Простір Синагог, де влада, не спитавшись ортодоксальної релігійної громади, віддала сакральну (релігійну) споруду для впровадження ревізії Голокосту. Автори цього проекту намагаються використати Юдейську святиню для едукації (навчання) численних груп туристів, аби вкласти їм своє розуміння і враження від комунізму і нацизму, хоч ні в тому, ні в іншому тоталітарному режимі віряни-юдеї ніякої участі не брали і, тим паче, їх не благословляли, вони були першими жертвами обох режимів. І говорити устами не тих людей, які творили духовну спадщину Львова, а устами секулярних осіб, яким це нібито важливо. Однак вони не промовляють так, як би промовляли видатні люди, які тут жили колись, і ті люди, які продовжують ті духовні традиції нині.

Як наслідок суперечливого і незаконного проекту Простір Синагог маємо публікації на Заході, які звинувачують знову і знову українців у тому злочині, який би не стався, якби не окупаційні режими на цих землях.

То виходить, за вашими словами, що реставрація Простору Синагог була незаконною?

Повністю незаконна! Реставрацію провели на підставі сфальшованих документів, які зігнорували її сутність, і ті пам’ятники, що вони зробили, – це фактично цвинтар у центрі міста Львова. Цвинтар на єврейському минулому. І це дуже прикро ще тому, що це лобіювали закордонні інституції міжнародного рівня у Львові, які б мали нам допомагати у верховенстві права й автентично відроджувати те, що знищили нацисти й комуністи. А вони замість того зробили об’єкт рівня гарного кафетерію для відвідування на тому місці, де треба здригнутися від жахіть того страшного історичного злочину. Розумієте, мистецтво має бути таким, щоб людина була зворушена, вражена, щоб пішли сльози від того, що сталося. Бо це наша Спільна Пам’ять. Наприклад, ми маємо такого львівського скульптура Фліта, який виїхав в Ізраїль. Але він мав великий життєвий шлях у Львові та створив пам’ятник жертвам Голокосту у Володимирі-Волинському. Знаєте, я сам особисто бачив офіцера, який стояв біля того пам’ятника взимку і в нього лилися сльози від скорботи через трагедію, яка сталася з невинно убієнними. А у Львові цього немає. Є такий собі облагороджений на сучасний манер варіант для політичних дискурсів, та й усе. І це є дуже прикро.

Чи є ідеї відродження ще якихось об’єктів на території Львова?

Нам треба врятувати старий єврейський цвинтар, де нині є два базари – «Наш ринок» і «Краківський ринок», які легітимізувала Львівська міська рада. І під час війни, і після неї там ламали пам’ятники, засипали їх щебенем й асфальтом. Тому, якщо базари забрати й упорядкувати територію, ще можна знайти багато могил, що залишилися на своїх місцях.

Украй недопустимим є проект «упорядкування» частини кладовища по сусідству з колишнім єврейським шпиталем, нині 3-ю міською комунальною лічницею. Цей «проект» Центру міської історії та німецької організації міжнародного співробітництва «GIZ» призвів до руйнування численних єврейських поховань.

Міська влада не хоче з нами співпрацювати. Ми зверталися щодо цього в суд, але вони впираються, кажуть: «А чого ви не поважаєте приватну власність?». У відповідь кажу їм: «Ця приватна власність набута незаконно. Вона має бути повернена державі, землі поховань не можуть бути приватизовані, надаватися в оренду, на них не можна зводити споруди». У відповідь – мовчанка!

Цей суд далі триває?

Ми тільки подали в суд щодо встановлення та відродження меж поховань. Вони кажуть, що їх немає. І це при тому, що 2010 року Міністерство культури України визнало цю територію пам’яткою історії. Ми подали забезпечення позову: тобто, щоб там не будували більше, не руйнували поховання. Та міська рада подала апеляцію, яку Львівський апеляційний адміністративний суд задовольнив: виходить, що вони хочуть далі там щось будувати. Є проблема так званого Нового єврейського цвинтаря, що на вул. Єрошенка, 22. Частину його радянська влада знищила і проклала там дорогу, а на іншій частині кладовища зробили гаражі. Але радянська влада нищила територію єврейських поховань, бо то була тоталітарна держава. Але вже нинішня ніби проєвропейська і нібито цивілізована влада Львова запроектувала побудувати на місці старих поховань готель найвищого розряду, ситуація аналогічна з тією, що відбувалася з Цитаделлю. Та на цій території є якраз поховання євреїв, які підтримували ЗУНР. Також там є поховання видатних рабинів, а місто віддало територію під будівництво готелю. Жах! І це при тому, що в історико-містобудівному обґрунтуванні, яке вони ж виготовили, прямо вказано про цвинтар та братні могили. Ми подали позов до суду, який заборонив цю будову на цвинтарі, але влада подала апеляцію, бо хочуть далі будувати. І Львівський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляцію. Це часта практика цього суду, і поки ми очікуємо перегляду у Вищому адміністративному суді України, руйнівне будівництво ведуть повним ходом. Ну як це можна назвати – дикунство!

Ви думали подавати касаційну скаргу?

Касаційну скаргу ми подали, нині справа на перегляді у ВАСУ. До речі, обласна державна адміністрація не допомагає нам у встановленні справедливості. Ми з ними контактуємо, надсилали їм листи щодо незаконних дій щодо Простору Синагог. Але вони нам такі відповіді надіслали, що ми зрозуміли: з ними немає про що говорити, це та сама влада, що була й раніше. Я вам скажу, що руйнація набула настільки великого розмаху, що тепер із понад двох тисяч пам’яток історії та культури у Львові залишилося на обліку лише 36. А найганебнішим є ліквідація Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові.

Можливо, ліквідація Львівського державного історико-архітектурного заповідника посприяла цьому?

Цей заповідник, який є об’єктом національної культурної спадщини, влада вирішила ліквідувати маніпулятивними заходами. Але ми подали відповідні позови до суду, щоб скасувати незаконне розпорядження голови облдержадміністрації та відновити діяльність заповідника в законний спосіб.

І якою тепер є ситуація з його відновленням?

Наразі справа в суді. Обласна адміністрація не визнає своїх маніпулятивних дій, там далі наполягають на тому, що заповідник потрібно було ліквідовувати. Ми вже тричі зупиняли фальсифікації законодавства у Верховній Раді шляхом пропонованих зміни до законодавства, що створює умови для знищення культурної спадщини.

На засіданні 29.03.2017 р. у ЛОДА, замість розгляду питання щодо ДІАЗу, Олег Синютка та Ігор Васюник рекламували один з таких законопроектів. А ще гірший законопроект подала пані Ірина Подоляк. Висновки Головного науково-експертного управління ВРУ щодо обох законопроектів є негативними.

Яка мета тих усіх дій людей у владі?

Торгівля землею, історико-культурною спадщиною, майном. Між іншим, пам’яткоохоронне законодавство України в цілому є дуже добре, єдине, що варто було б доповнити, – це питання статусу пам’яток, внесених до Списку ЮНЕСКО, і Юрій-Богдан Шухевич таку пропозицію подав. Завдяки ньому можна зберегти історію й показувати ментальність поліетнічного Львова, в якому століттями дружно жили й українці, і поляки, і євреї. Але влада цього не хоче.

Тобто ваш єдиний шлях – це діалог з владою через суди?

Фактично так. Я особисто це роблю через те, що, займаючись збереженням історико-культурної спадщини, зрозумів із середини душу українського і польського народу, які є дуже і дуже поважні до тих усіх чеснот. Порівнюючи з міжнародними стандартами та міжнародним правом, законодавство України є достатнє для збереження культурної спадщини, тому ми через суди доводимо свою правоту.

Але народ живе інакше, ніж чиновники. Влада живе своїм життям, не таким, аби поділяти ті цінності, які є притаманні українському народові. І, мені здається, дивлячись на ті події, які відбуваються нині, можна думати, що всі криваві події, які були, сталися не з волі народу. Бо тоді вирішував не народ, а група людей, яка захопила владу й експлуатувала це на свій лад.

Чи може вашим партнером у збереженні єврейської історико-культурної спадщини на Львівщині стати один з євреїв, який увійшов у десятку впливових євреїв світу? Маю на увазі прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана. Ви пробували з ним поспілкуватися на цю тему?

Ні, не пробували. З двох причин. По-перше, пан Гройсман як прем’єр-міністр очолює уряд, і ми писали до нього звернення не тільки від нашої організації, а й від різних громадських організацій та жителів Львова. Проте звернення перенаправляли до Міністерства культури України. Ми ведемо діалог і з Кабінетом Міністрів, і з Міністерством культури України. Але далеко не завжди вдалий. Зазначу, що Міністерство культури старається нам допомагати, але реально воно потурає місцевим органам влади, і його блокують місцеві органи адміністрації. Наприклад, у Львові багато рішень ухвалюють, оминаючи міністерство. Ба більше, я чув у Міністерстві культури, що деякі документи до них надходять з підписами, які не відповідають дійсності. І в результаті виходить так, що на місцях держава не має впливу для того, щоб зберігати культурну спадщину. А у Львові представники влади закону дотримуються слабо.

Якою є ситуація в області? Що з реставрацією синагог у Бродах, Жовкві, Старому Самборі? Є якісь зрушення?

Дуже тяжко йде цей процес. Нині в Жовкві торговельну споруду будують упритул до історичної синагоги, незважаючи на те, що це зона історико-культурного заповідника. Адже синагога має мати оглядовість, як об’єкт культурної спадщини, її вже почали довкола щільно забудовувати. Щодо Старого Самбора, то ми ще не вивчали це питання. Але там святиня добре збереглася. Нам потрібно переймати досвід Польщі: там єврейську спадщину відроджують як частину польської історії. І це буквально через кордон, тому треба тільки захотіти вчитися в наших сусідів.

Маємо цікаву ситуацію з поверненням майна наших релігійних громад. Ніяк не можемо повернути микву, яку зберігали у Львові з XVI століття і використовували в синагозі для ритуальних обрядів перед молитвою. За радянської влади вона перебувала в поліклініці, що на вулиці Руській. Її хотіли приватизувати і перепродати. Ми через суд спасли цю релігійну реліквію, але нам її й досі не передають. Пережила нацистів, руйнування в синагозі, врятували через суди, але не віддають! Ну як це можна назвати! Але сподіваюся, що все буде добре. Україна хоче стати цивілізованою державою. І тут має бути комфортно жити громадянам усіх національностей. І тим паче у Львові, який був містом, завжди відкритим для світу й людей доброї волі.

Дякую вам, пане Мейлах, за цікаву розмову. Сподіваюся, що більшість тих проблем, які ви згадували під час нашого спілкування, буде вирішено позитивно.

Розмовляв Андрій Болкун, Leopolis.news

↑Новини↑