Прес-конференція, присвячена історичним пам'яткам України

21 березня, 2017
Історичні пам'ятки України: реальний стан об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО.

21 березня о 12.00 відбулась прес-конференція у форматі відеомосту на тему: "Київ - Львів. Що відбувається з історичними пам’ятками в Україні?".

Організатори: Ігор Луценко - народний депутат України; ГО "Андріївсько-Пейзажна ініціатива"; Всеукраїнська асоціація музеїв.

Учасники: Неля Куковальська - генеральний директор Національного заповідника "Софія Київська"; Ігор Луценко - народний депутат України; Сергій Кролевець - голова Всеукраїнської асоціації музеїв; Ірина Нікіфорова - член колегії Головної Ради УТОПІК; Марина Соловйова - ГО "Андріївсько-Пейзажна ініціатива"; Сергій Рева - заступник Голови Нацкомісії України у справах ЮНЕСКО; Любомир Михайлина - генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника; Олексій Резніков - заступник голови КМДА; Мейлах Шейхет - захисник культурної спадщини, голова єврейської громади у Львові; Наталія Сікевич - керівник ГО "Правозахисний центр ім. генерала УНР Сікевича”; Андрій Салюк - голова Львівського осередку УТОПІК.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації "Про охорону пам'яток культурної спадщини, що розташовані на території м. Львова" № 188/0/5-15 від 05 травня 2015 р., ліквідовано Державний архітектурний заповідник у м. Львові (далі - ДІАЗ).

Таке рішення ЛОДА може привести до втрати Заповідником державного захисту, гарантованого пам'яткам культурної спадщини, оскільки відсутня правова заборона для їх використання як об'єктів нерухомого майна, оскільки архітектурний заповідник, втративши статус юридичної особи, і стане сукупністю архітектурних об'єктів, лише частині з яких присвоєно статус пам'яток національного значення, частині - місцевого, а значна частина - залишається недослідженою, їх статус - невизначений, а відтак, - зміна статусу заповідника змінює не лише статус, а й суть об'єкту, послаблює вимоги до організації та здійснення охорони її території, тобто негативно впливає на збереження унікальної природної та архітектурної території.

До Державного реєстру пам'яток ДІАЗ не віднесено, жодної іншої охорони законодавством не передбачено. Таким чином, ліквідовуючи юридичну особу, всі пам'ятки втрачають охорону та захист як пам'ятки культурної спадщини.

Станом на листопад 1997 р. у Львові нараховувалось понад 2000 будівель, що перебували на державному обліку як пам'ятки історії та культури. На даний час зареєстровано лише 20 пам'яток національного значення та 16 місцевого значення. Це яскраво ілюструє бездіяльність центральних і місцевих органів охорони культурної спадщини.

Загальновідомим фактом є те, що у Львові відбуваються численні незаконні забудови в центральній частині міста. Преса неодноразово висвітлювала ці моменти. Обов'язок щодо охорони та збереження об'єктів культурної спадщини національного значення покладено на Кабінет Міністрів України та Мінкульт України, проте, ними не вчинено жодних дій.

Значних зусиль докладено державою Україна, щоб внести Львів у Список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і з якою легкістю місцеві посадовці руйнують те, що будувалося віками, нехтуючи думкою львів'ян, для яких зберегти свою спадщину є найвищою цінністю, яку вони передають наступним поколінням.

Активні дії Львівської міської ради щодо відчуження речових прав на пам'ятки історії супроводжувались допомогою Львівської ОДА та мовчазною згодою Міністерства культури та Кабінету Міністрів України.

Дії по знищенню Державного історико-архітектурного заповідника розпочато з моменту його реєстрації 12 травня 2010 р. Реєструючи ДІАЗ в Єдиному державному реєстрі, Львівська обласна державна адміністрація зазначила себе засновником та органом, до сфери управління якого належить ДІАЗ.

Такі обставини та дані, зазначені у реєстраційних документах, дали можливість Голові Львівської ОДА ліквідувати юридичну особу - ДІАЗ.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України всі Заповідники в Україні передано до сфери управління Міністерства культури України, окрім Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові.

Це свідчить про те, що КМУ не проконтролював та не перевірив, яким чином проведено реєстрацію, і навіть дізнавшись про вище перелічені факти із численних звернень, не вчинив жодних дій на усунення наявних порушень, а погодився з порушеннями.

Навіть за часів Радянської влади у 1975 р., розуміючи історичну та духовну цінність об'єкту, розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 297 створено Державний історико-архітектурний заповідник в м. Львові.

У непрості часи зародження української державності, 1996-1998 р., розроблено первинну документацію та подано до Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, яким на 22-й конференції історичний центр Львова внесений до Списку Світової спадщини за № 865, в межах та з охоронними зонами ДІАЗ.

На даний час ліквідація ДІАЗ створює загрозу для виключення Львова з переліку об'єктів Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО, о в 2013 р. у Рішенні 37 Сесії Комітету Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО було висловлено застереження Україні щодо неналежної охорони і захисту об'єкта - Львів (історичний центр), і закликано Україну невідкладно вжити заходів для збереження та належного використання об'єкта, за реалізацією яких значною мірою відповідала Львівська обласна державна адміністрація. Замість негайного та оперативного впровадження рекомендацій ЮНЕСКО відновити діяльність Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові - заповідник просто ліквідовано.

Чи не останній шанс надано рішенням, прийнятим 39 Сесією Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2015 р. та надано час до 1 грудня 2016 р. для ліквідації загрози пам'яткам.

Аналізуючи такі дії органів місцевого самоврядування та органів влади, складається враження, що такі дії вчиняються з метою залишення пам'яток всесвітнього та національного значення без жодного правового захисту. А, враховуючи великий комерційний інтерес та проведення активної забудови у центральній частині м. Львова, - ці інтереси втілюються в життя.

Викладені обставини свідчать про те, що Кабінет Міністрів України самоусунувся від виконання обов'язків щодо охорони культурної спадщини, покладених на нього Законом. Громадськість міста обурена як бездіяльністю Кабінету Міністрів України, так і незаконними діями голови Львівської обласної державної адміністрації (реєстрація ДІАЗ проведена за влади Януковича, а його ліквідація у 2015 р. - головою ЛОДА Синюткою О.М.).

Львів'яни пишались тим, що на 22-1 конференції Світової спадщини ЮНЕСКО (Кіото) у 1998 р. історичний центр Львова внесений до Списку Світової спадщини, проте, зважаючи, на вище викладені обставини, Львів може бути виключено із Списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

На звернення Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, директором якого є Мейлах Шейхет, про відновлення діяльності ДІАЗу як пам'ятки культурної спадщини національного значення та юридичної особи, віднесеної до сфери управління Міністерства культури України, заступник Міністра культури Тамара Мазур зауважила, що прийняття рішення щодо створення, реорганізації і ліквідації підприємств, заснованих на державній власності, в тому числі Заповідника, належить до повноважень Львівської обласної державної адміністрації як уповноваженого органу управління. Т. Мазур зазначає, що ліквідація ДІАЗ відбулась з метою задоволення державних і суспільних потреб.

– У разі подальшого знищення духовних цінностей всіх релігій та народів, що живуть у нашій державі, американські юристи будуть судитися із Україною. Треба об’єднати спільні зусилля для боротьби із пострадянською недбалістю по відношенню до нашої спільної духовної та матеріальної спадщини, – зауважив пан Шейхет.

Сподіваємося, що словами справа не обмежиться. Допоки триває суспільна дискусія, невпинний час грає не на користь пам’ятників історії.

Джерело: Facebook 

↑Новини↑