В актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася наукова конференція, присвячена 90-м роковинам від Дня народження видатного українського історика, професора Ярослава Дашкевича. З вітальним словом виступив і директор Наукового центру іудаїки та єврейського мистецтва ім. Ф. Петрякової Мейлах Шейхет.

"Вітаю учасників конференції, присвяченої одній з найяскравіших постатей, з якими я був обдарований Б-гом зустрітись і пізнати світлої памяті постать Ярослава Романовича Дашкевича.

З Б-ої ласки це сталось в період, коли я глибоко перейнявся проблемами виключно гуманітарного характеру, а це збереження історико-культурної спадщини євреїв Галичини а потім ширше – України, і в цій царині мене надзвичайно зацікавила сфера історії євреїв в Україні, Польщі і позитивів взаємин, аби зрозуміти їх сутність, яскравість і глибинність, що привело до можливості осягнути галицьку Іудаїку, і потім ширше Українську і Польську Іудаїку.

В постаті Ярослава Романовича приваблювала мудрість і наукова обдарованість, життєва незламність в суворих умовах заслання і тяжкої праці в таборах Сибіру, в тяжкій боротьбі з суворими реаліями руйнівних успадкованих стереотипів тоталітаризму і комуністичного терору. Він боровся з ними, розуміючи глибинно, як недобре вони ще далі впливають на свідомість і відводять від правильних кроків в щомиттєвому зміцненні української перспективи і майбутнього держави любимої України, заради якої його славні батьки поклали своє життя і особисто він сам – Серцем і Душею.

Його толерантність, співчуття до пекучих проблем сьогодення і невпинне невтомне бажання спільно лікувати наслідки тоталітаризму, незважаючи на численні страждання, які він переніс за своє життя від комуністичного свавілля, були переконливими. Кожна зустріч з ним були переконливою подією до життєдайного зрозуміння, яким саме чином рухатись далі у вирі боротьби між Добром і Злом, породженими Тоталітаризмом зовсім ще вчорашніми подіями німецької нацистської та комуністичної диктатур.

Його академічний підхід до всього, що стосувалось громадських проблем, і різностороння ерудиція завжди були переконливими і були дороговказом до реальних планів діяльності.

Вроджена шляхетність, аристократизм, неупередженість приваблювала і до нього тягнулись різні люди, перед дверима його кабінету завжди юрмилися люди, впевнені в його допомозі.

Ярослав Романович був один з піонерів відродження української Іудаїки. Ярослав Романович брав участь в напівлегальній єврейській етнографічній комісії разом з її творцями Рашидом Каплановим, Крупником, Куповецьким.

Світлої пам’яті Ярослав Дашкевич, Ірина Калинець, Фаїна Петрякова, Віра Лясковська були об’єднані метою глибокого вивчення гуманітарних процесів, які стосувались наших народів – українців і юдеїв.

Не можу не згадати проникливе слово, яке Ярослав Романович промовив на похороні Фаїни Петрякової. Мені видається символічним, що силует Петрякової зображений на обкладинці третього видання «Постатей» серед інших визначних осіб, про які розповідається в цій книзі.

Незрівнянні Ярослав Романович, Ірина Калинець разом з Зиновієм Мазуриком ініціювали створення Квартири-Музею і Наукового Центру вивчення іудаїки в музеях України ім. Ф. Петрякової. Науковим доробком Фаїни Сергіївни були українська порцеляна, кераміка і іудаїка. Ярослав Романович був Головою Наукової Ради цієї установи. Некролог надрукований в Москві: «Центр «Сэфер» с глубочайшим прискорбием сообщает, что 25 февраля во Львове скончался выдающийся украинский ученый, историк, археограф, этнограф, доктор исторических наук, профессор Ярослав Романович Дашкевич (1926–2010).

Подвергавшийся жестоким репрессиям в советские годы (по политическим обвинениям в 1949–1956 г. он находился в заключении, а в последующие годы неоднократно был увольняем с работы), в независимой Украине Ярослав Романович Дашкевич возглавил Львовское отделение Института украинской археографии и источниковедения им. М.С. Грушевского НАН Украины, заведовал кафедрой востоковедения Львовского национального университета.

Ярослав Романович вносил свой вклад и в нашу работу – в течение многих лет он был членом Академического совета «Сэфера". Еще 18 февраля этого года, за неделю до смерти он писал нам о своем намерении участвовать в подготавливаемом нами сборнике памяти Рашида Мурадовича Капланова, с которым его связывали не только профессиональные интересы, но и многолетняя дружба.

Мы скорбим вместе с близкими, коллегами, учениками Ярослава Романовича и сохраним об этом замечательном человеке и ученом благодарную память».

Життя і Наукова спадщина Ярослава Дашкевича, його багатюща харизма до Життя і масштабне всеохоплююче мислення щодо історичних процесів, їх впливів на українсько-єврейські взаємини - коли тривалі періоди мирного співжиття переривались короткими кривавими політично мотивованими лихоліттями є важливими для зрозуміння як будувати порозуміння засноване на засудженні всього, що заважало порозумінню між нашими народами, ці найважливіші риси Постаті Ярослава Романовича торують йому Вічну Пам'ять!"