Таємниці старовинних мацев – Нове єврейське кладовище, м. Броди

17 лютого, 2016
Історія кам'яних пам'яток

Історія кам'яних пам'яток

Одним із надзвичайно цікавих носіїв культури кожного народу є кладовище. Адже кладовище є носієм історії, звичаїв, культури, традиції, свідчення того, що відбувалось на теренах нашого краю, історичні події, видатні люди. Але й особливим елементом є мистецька сторона: різні епохи, різні майстри, різна пластика й методика різьби. 

Дослідження Нового єврейського кладовища у м. Броди, Україна. У Бродах знаходиться одне з найбільших єврейських кладовищ на території України і займає приблизно 10га. За проведеними дослідженнями вияснили, що на кладовищі є більше 8 000 поховань, з них цілих непошкоджених стел – 5 477.

Одним з найяскравіших прикладів народного мистецтва на кладовищі є мацеви, а тобто кам’яні надгробні стели, плити.

Про особливості мистецької меморіальної різьби, лише у XVIIIст. воно досягло своїх вершин: пропорції використовувались ідеальні, стели були розкішно декоровані, мали багату архітектурну пластику. На кожній стелі є епітафія на івриті, створена в основному за загальноприйнятим принципом, в якій намагалися показати, якою людина була за життя, підкреслити її найкращі людські якості та увіковічнити пам’ять.

Брідське кладовище датоване 1831р.,але віднайдена найдавніша мацева датована 1815р., що свідчить про те, що на території цвинтаря також могли бути поховання й кінця XVIIIст. Тому що в північній частині кладовища велика кількість мацев знищена, через те що в роки війни й німецької окупації пам’ятки застосовували як фундамент будівель, цехів та доріг. Також на кладовищі віднайдено чотири мацеви з об’ємними літерами,  які вирізняються своєю пластикою, розкішно декоровані та з ідеальними пропорціями.

А отже, зазвичай надгробна плита була вертикальної, прямокутної форми. До XІVст. використовували переважно дерев’яні стели. А вже з XV-XVIст. виконували її з вапняку чи пісковику. І лише з XXXXІ ст. використовували граніт, мармур. Завершення мацев були різних геометричних форм (трикутні, заокруглені, напівзаокруглені, комбіновані), але, що саме головне, що в їх основі завжди лежить прямокутна плита.

За композиційними властивостями, мацева поділялась на дві частини: у верхній частині знаходилось рельєфне зображення, а в нижній епітафія, іноді воно могло бути й комбіноване. Епітафію писали лише мовою «Тори», оскільки це свята для євреїв мова, і її не можна використовувати у розмові.   Рельєфну площину епітафії робили виступаючою, об’ємною (різьбили такі літери у XVI- кінець XVIIIст.), або ж заглиблені (поч. XIXXXIст.).

А ось у рельєфній частині переважно використовували рослинні та тваринні зображення. Основним елементом декору, яка використовується практично на всіх стелах є рамка, яка відокремлювала текст від зображення. Рельєфне зображення за мотивами поділяються на: архітектурні елементи, орнаментальні мотиви, декоративні мотиви, зображення тварин, також дуже часто зображували птахів, плазунів і комах, химерних істот, знаки та знакові зображення, знаки смерті (зламане дерево або зів’яла квітка, похилений будинок), рослинні мотиви, релігійна атрибутика, також використовували довільні сюжети та інтерпретації. Також за допомогою таких мотивів можна було взнати похований чоловік чи жінка, або ж імя померлого.  А ось зображувати людей було заборонено, побачити людську постать на єврейській мацеві - неможливо, подібні зображення заборонені другою заповіддю («не сотвори собі кумира»). Слід зазначити, що кам’яна різьба на мацеві завжди була індивідуальною та оригінальною.

До XIXст. декор на мацеві не повторювався,  складність різьбленого декору та вишуканість композиційного вирішення залежала не тільки від стильових тенденцій чи творчих уподобань майстра, але і від вимог замовника. Але чим багатша різьба, вважалось тим багатша особа похована, чи бідніша різьба, тим бідніша особа. Але на поч. XXст. камяна різьба вже не настільки оригінальна та мацеви не настільки розкішно декоровані.

Меморіальна різьба на теренах Галичини є невід’ємною складовою національної мистецької спадщини, що відображають характер суспільного та культурного життя певної історичної епохи.

 Костецька Юлія, реставратор

За грантом Наукового Центру Іудаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової та Представництва Американського Обєднання комітетів для євреїв

↑Новини↑