У статті розповідається про історію єврейської громади м.Володимира-Волинського, яка бере свій початок ще від X ст., а також подана історія релігійної школи Талмуд-Тора, будівля якої добре збереглася в місті і донині.

Україна як держава, яка здавна знаходиться на перетині важливих торівельно-економічних, культурних шляхів стала другою Батьківщиною для представників багатьох народів.

Зокрема, євреї – найстаріша національна і релігійна меншина в Україні. Перші євреї на території сучасної України почали з'являтися ще в ІХ-Х ст. Тоді євреї з Хазарського каганату оселилися у Києві. Починаючи від кінця Х- початку ХІ ст., із зміцненням Давньоруської держави, її торгові шляхи стали безпечнішими, а пересування ними полегшувалося будівництвом княжих міст і фортець у ключових місцях. Завдяки цьому єврейські купці з Європи через Угорщину, Чехію та Польщу потрапляли в міста Галицької та Волинської земель, а звідти – Чорним морем та Дніпром у Київ [3,12].

Історія єврейської громади у Володимирі-Волинському налічує понад 800 років. Ось як писав про це професор Олександр Цинкаловський – уродженець Володимира-Волинського: «Єврейська колонія у Володимирі сягає давніх часів, коли ще в княжий період приманила їх на Волинь торгівля… Колонія ця була у середмісті. Також була ціла єврейська вулиця» [4,32].

Проживали євреї у Володимирі й в Середньовіччі. Про це згадується у Галицько-Волинському літописі, зокрема, при описі похорону князя Володимира Васильковича в 1288 р.: «І плакало над ним усе множество володимирців – і німці, і сурожці плакали, і євреї плакали, мов при взятті Єрусалима…» [1,151]

Отже, єврейські поселенці згадуються у Володимирі в письмових джерелах ще в ХІІІ ст. Це зрозуміло, адже в князівський період місто було важливим торгівельним центром: через нього пролягав шлях з Європи на Схід, з Скандинавії до Середземномор'я. Жваво розвивалася торгівля, а євреї здібні до неї. Окрім того, хрестові походи на Близький Схід змусили утікати їх з історичної Батьківщини.

Євреї залишили по собі у Володимирі певну історико-культурну спадщину, зокрема пам'ятки архітектури. Як зазначає дослідник історії володимирського єврейства, голова місцевої іудейської громади Володимир Музиченко, на початку ХХ ст. у Володимирі-Волинському активно розвивалася єврейська освіта, адже єврейська громада на той час мала великі традиції і досвід, які набувалися століттями, і базувалися на високій духовності глибоковіруючого народу [3,73-74]

До наших днів збереглось приміщення початкової релігійної школи для хлопчиків «Талмуд-Тора», яка діяла до початку ІІ Світової війни.

Тут досі можна побачити зірку Давида у вигляді рельєфного зображення, викладеного з цегли. Як відомо, зірка Давида – один із найдавніших релігійних символів. Печатка Соломона, Моген-Довид – у неї багато назв, але і не менше тлумачень. Символ знаходимо на багатьох релігійних книгах. Його зв'язок з юдейською культурою вперше виявлений на печатці VІI ст. до н.е., знайденій у Сидоні. Уже в ХІІІ ст. Моген-Довид з'являється на стінах німецьких синагог, згодом його зображують на амулетах та кабалістичних книгах. У 1354 р. імператор Священної Римської імперії Карл ІV надав празьким євреям привілей – мати власний прапор – червоне полотнище із зображенням шестикутної зірки. З того часу вона стає основним символом єврейської культури. Два трикутника, на думку деяких дослідників, сиволізують, небо і землю, людину і Б-га, тобто єдність двох начал, з яких складається Всесвіт. Ізраїльський дослідник Урі Офір вважає, що походження гексаграми пов'язане із храмовою менорою – світильником із сімома лампадами. Під кожну лампаду клали квітку лілії, яка, як відомо, має шість пелюсток трикутної форми. Виходило, що вогонь горів у центрі шестикутної зірки.

Німецько-єврейський дослідник Франц Розенцвейг вважав, що гексаграма символізує взаємозв'язок між Творцем, людьми і реальністю. На вершині трикутника, який лежить в основі є Б-г, Людина і Всесвіт. А інший трикутник символізує позицію юдаїзму по відношенню до цих елементів. Складення трикутників символізує зірку спасіння. Німецький письменник єврейського походження Генріх Гейне від 1840 р. ставив цей символ під своїми статтями.

Збереглось історичне фото школи «Талмуд-Тора» із учнями і викладачами. Цю світлину зберегли володимирські євреї, які емігрували до Палестини. Більшість із дітей, зображених на фото, були закатовані разом з батьками і вчителями у селі П'ятидні біля Володимира-Волинського у часи ІІ Світової війни. Нині на цьому місці є пам'ятний меморіал.

Чим ж займалися у школі Талмуд –Тора?

Талму́д-То́ра—єврейськірелігійні навчальні заклади для хлопчиків із малозабезпечених сімей, які виникли наприкінціСередньовіччя вЄвропі, для підготовки до вступу вєшиву (вищий навчальний заклад, у якому готували духовних лідерів). Назва цих шкіл відповідає одній з основних заповідей, приписів (міцвот) повнолітньогоєврея— вивчати Тору

В Талмуд-Торі викладалися такі предмети, яківрит, двіТори(«вчення»): письмова, тобто П'ятикнижжя Мойсея, або весьТаНаХ, та усна, тобтоМішна (основна частинаТалмуду) і Гемара(коментарі доМішни). В різний час до програми включалися й інші предмети, наприклад,арифметиката письмо наідиші. Основною метою Талмуд-Тори було надати хлопчикам традиційну релігійну освіту й підготувати їх до повноліття (13 років) та вступу доєшиви. Вихованці ж, які досягнули 14-річного віку й не проявили достатніх розумових здібностей, віддавалися на приватну службу або для навчання ремеслам. Навчання в Талмуд-Торі було безкоштовним.

Приміщення школи добре збережено і до нашого часу. Нині там знаходиться лабораторія будови автомобіля місцевого вищого професійного училища.

На нашу думку, згадану будівлю можна було би використати як музей історії іудейської громади Володимира-Волинського, адже єврейство Володимира має давню і багату історію.

Перелік використаної літератури

1.Галицько-Волинський літопис. - Львів, 1994.

2.Історія України/ під ред.. Ю.Зайцева.- Львів, 1998.

3.Музиченко В. Володимир єврейський. Історія і трагедія єврейської громади м.Володимира-Волинського. – Луцьк, 2011.

4.Цинкаловський О. Княжий город Володимир.- Львів, 1935.

5.Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Т.1,2.- Вінніпег, 1984.

6.Янович Б., Петрунін О. Пам'ятки іудейської культури у Володимирі-Волинському // Минуле і сучасне Волині і Полісся. – Луцьк, 2009.