ЛЕГЕНДИ Й ОПОВІДАННЯ БААЛ ШЕМ ТОВА (носія доброго імені) Рабин Менахем Гутман з’л

08 січня, 2015
Мій милий батько, крім того, що він завжди записував те, про що довідався та пізнав від наших предків і почув від самих відомих рабинів хасидів, заохочував нас збирати й зберігати всі перлини хасидського знання та належним чином впорядковувати їх.
 Мій милий батько, крім того, що він завжди записував те, про що довідався та пізнав від наших предків і почув від самих відомих рабинів хасидів, заохочував нас збирати й зберігати всі перлини хасидського знання та належним чином впорядковувати їх.
      Труди й діяння праведників, все, що ці святі духовні поводирі робили в простоті та щирості, мають свою історію, вони говорять самі за себе. Немає потреби в поясненнях та тлумаченнях. Кожний, в кого є серце й душа, повинен відчути схвильованість і зворушення від кожного зразку діянь і висловів цих шанованих лідерів єврейського народу, які присвятили все своє життя тому, щоб навчити людей жити за Торою.
      Велич її провідників може вимірюватися зростанням і розповсюдженням хасидського руху, що почався з Баал Шем Това. Талмуд повідає (трактат Ніддах 24), що рабин Меїр був найвищий і своєму поколінні, та що Ребе (Єгуда гаНасі) був зростом йому по плече. Наставник, в свою чергу, був найвищий і своєму поколінні, а Рав був йому по плече. Наші мудреці, звичайно, не вимірювали фізичний зріст. Це було їх посилання на духовну велич. І це дає нам картину розвитку наступних поколінь в історії хасидизму та його духовних лідерів у перспективі. Кожне наступне покоління знаходило себе під проводом наставників меншої статури. Калібр видатних представників цього руху зменшувався. І все ж таки в кожному даному поколінні хасиди не відчували неможливості або позбавлення можливості вчитися у поводирів колишніх часів. Вони щиро дотримувалися настановлень,  викладених в Торі для єврейства шанувати релігійних лідерів свого часу так само, як шанували Мойсея в його часи. Таким чином, хасиди шанували видатних святих людей свого часу як носіїв прапору Баал Шем Това, вчителів його Тори в прямій продовження спадкоємності.
        Учні Баал Шем Това були популярними провідниками  юдейської Віри в найкращому значенні цього слова. Вони були людьми "з народу" та їм було відомо, як залучити звичайних людей до хасидського табору. Дуже багато неосвічених  євреїв стали справжніми хасидами, всім серцем віддавшись хасидизму. 
Основою Вчення та думки, розвинутих Баал Шем Товом, була створена або призначена бути такою філософська або теоретична система або, радше, ставлення до життя, втілюване через добрі вчинки, добросовісне дотримання  релігійних правил, благочестиве виконання обрядів. Це мала бути практична система, якої мали дотримуватися не лише обрані люди. Нею особливо  підкреслювалося те, що всі хасиди повинні були б відчувати потяг і прагнення вважати діяння цадиків (праведників) зразками для ведення власного життя.
      Були, наприклад, такі як ребе Реб Елімелех з Ліженська (Лежайська, Польща))  та ребе Реб Зуша з Аніполя (Ганопіль, Славутського р-ну, Хмельницької обл..), два брати, що в свої молоді роки добровільно пішли у «вигнання» з метою свого релігійного розвитку.  Вони подорожували та пересувалися від селища до селища, маючи на меті направити, наставити та вдосконалити неприкаяні юдейські душі. І так всі та кожний з таких  хасидських провідників представляв собою певний тип релігійного мислителя, що наполегливо йшов трудною дорогою серед єврейського народу з тим, щоб Тора, предмет його праведних думок, не була лише прекрасним теоретичним вченням. 
      Вони самі приводили в дію своє знання. Як звичайні бідні люди вони йшли босоніж, з торбинкою за плечима, розповсюджуючи Вчення хасидизму серед загублених душ, розкиданих по єврейських містечках і селищах.
       Ці благочестиві мандруючі хасидські  поводирі випромінювали чисте, витончене вірування, що було поверненням до самого першого  вірного слуги єдиного  істинного Господа, патріарха Авраама. Він також жив у самоті, окремо від сили силенної ідолопоклонників, що населяли його світ. Однак він увірував і піднявся до висот поводиря, освітлюючи дорогу істини, якою  мали йти душі, загублені в ідолопоклонстві. В твердженнях і апофегмах праведних хасидських поводирів також скриті скарби. Їх настанови та їх думки поряд з їх діяннями містять цілу систему безцінної релігійної просвіти та спрямувань, які можуть вказати шлях до вируючого життєдайного життя в Вірі. Це є духовна спадщина, яку ми не маємо права випускати зі свого поля зору.
      Незчисленна кількість юних євреїв,  виростаючи в світі хасидизму, набули найкращих рис характеру, стали видатними постатями  в своїй істинній вірі та зразковій поведінці.
      Вони служили Творцю з виключною наснагою та радістю, які важко було би в інших випадках знайти. «Шехіна», тобто, Б-жа присутність, здається, оточувала своєю  аурою всі їх  вчинки. Б-жий дух, Б-жа милість та ласка панували в хасидських Бейс Мідрашах (Будинках Вчення). Їх сумлінні молитви від усього серця,  щирі молитви підносили дух решти наших людей, сяяли надію та довіру в них як ніколи раніше в історії єврейства. Буквально все, що оточувало їх, наповнювалося радістю, надією та вірою.
     Наша антологія представляє собою наріжний камінь, основу для великої комплексної роботи, яка включатиме цілісне створення народу під прапором хасидизму у всіх його проявах і різноманітних формах. Вчений-дослідник знайде в ній багато соціологічних даних про життя наших предків пізніших поколінь – у відображених в письмовій формі прикладах економічних труднощів і нелегкого тягаря фізичного існування, що спонукало хасида звернутися до свого Ребе (Вчителя) та вилити йому свої біди.
       У передуючі колишні часи, будь-який єврей, що прагнув наблизитися до свого Творця «встановлював для себе певний час для щоденного вивчення положень Мусара - творів з етики, моралі, а також для Б-гослужіння, аби набратися ще більше благочестя та релігійності.
       В такій роботі, як «Вибір гаЛ’Вовос» (Обов'язки Серця) можна знайти свою дорогу у житті. Зі зміною часів, однак, сила дієвості та вплив літератури Мусар зменшилися. Цілком можливо, що зануренням в томи хасидизму людина із жагою знайти свого Творця може знайти притулок, задовольнити свій голод і спрагу аби здобути досвід  Б-жественної присутності у Світі, задовольнивши свої пошукування в цьому.
       Нехай люди зануряться в чисті, медоточиві солодкозвучні настанови, які можна знайти в хасидській літературі, і вони безумовно знайдуть духовне задоволення, поглинаючи солоднечу та божественну благодать, що пронизує цю літературу. Як то було б добре, коли б наша релігійна молодь відчула потяг до нашої антології та виявила до неї великий інтерес і в  наступному постійно вивчала її, слухала лекції. Ось тоді ми відчуємо благ-словіння для наших трудів усвідомленням того, що наші тривалі зусилля принесли свої плоди: нам вдалося забезпечити великий запас матеріалу для тих, хто прагне пізнати Тору - джерело раніше невідомих настанов і знання, зібраних в нашій антології.
 
        Баал-Шем-Тов відіграв величезну роль в тому, щоби ще ближче привернути особливо тих, хто віддалився від справжнього знання істинного іудаїзму та повернути їх до Храму єврейської Віри, з якої покоління наших предків черпали свою духовну поживу, таємне джерело їх незборимого виживання.
       Хасидський рух з’явився з чіткою практичною метою, із завжди дієвою історичною місією, пробудити й оживити сплячий єврейський народ, який майже забув Віру свого Отця. Це пояснювалося тим, що народ страждав від утиску та переслідувань з боку тих, хто змушував його забути свою Тору й свою Віру.
        Це зумовило необхідність появи цадиків (Праведників), великих святих поводирів із широким співчутливим світоглядом, із саможертовною відданістю та глибокою любов’ю до єврейства з тим, щоб створити нову багату ідеологічну підоснову - установку і матрицю для діяльності, скерованої на пробудження відродження Віри. Для перетворення такої діяльності в реальність Баал-Шем-Тов, видається, був посланцем з небес з єдиним завданням і практичним підходом до питання національного духовного відродження.
       Цадик, тобто праведник, це людина, що жила саме серед людей. Все, що приносило їм біль приносило цей біль і йому. Він завжди був напоготові і в курсі всього, що турбувало їх. І  він радів їх радощам.
       Під своє захисне крило хасиди приймали кожного нещасного пригніченого неписьменного єврея, який соромився прийти до маленької синагоги або Дому Вчення побоюючись, що він може стати об'єктом  насмішки та презирства з боку учених, які глумилися над такими «грішниками».
       В ті часи значно виросло число тих, хто навіть читати не міг сидур, єврейський молитовник,  тому багато з них перестали ходити до синагоги. Вони просто залишилися осторонь. Але в невеликій синагозі або в будинку Вчення з хасидським Ребе звичайний неписьменний єврей знаходив теплий притулок, в якому піднімався його настрій і зігрівалася  душа.
       Рав Леві-Іцхак з Бердичева був великим захисником єврейського народу перед Вс-вишнім. І хоча ці прості, звичайні євреї жили день від дня в постійних стражданнях і в пошуках можливості  заробити на хліб для свого жалюгідного існування, Рав Леві Іцхак міг виступити на їх захист і сказати за них добре слово перед небесними силами.
       Цілий тиждень, говорив Рав Леві-Іцхак, хасид чекав і мріяв про настання Шабесу, щоб насолодитися привілеєм почути живі, чарівні слова Тори, промовлені Ребе; щоб знайти утіху й тепло в чудовій атмосфері під час трапези в ребе в Святий день відпочинку, з ковтком вина, щоб додати святковості настрою. Саме в цей час Ребе правив свою особливу службу Всевишньому, вимолюючи потік святості і благословення для його зібраних і уважних послідовників.
       Із закінченням звичайних будніх днів тижня приходив Шабес - день повної святості і відпочинку. Тоді хасиди сиділи всі разом навколо столу Ребе, який так сильно нагадував "той стіл, що перед лицем Г-спода!»
        В цій екзальтованій атмосфері, піднесеній до духовних висот, Ребе висловлював заповітні думки, почерпнуті з безсмертних текстів Тори. Щасливі були вуха, що чули їх ... І так сталося, що найбільша частина Вчення Хасидизму викладалася за шабатним столом хасидів.
       Весь розвиток хасидського способу мислення відбувався по святих Шабатах, в час спокою та духовного піднесення, коли запановувала "додаткова душа" Шабату і наповнювала своїм духом серця віруючих.
       Було безсумнівно визнано, що хасид збагатив іудаїзм скарбом і благородством думки, що була в силі відродити дух історичного єврейства. В час найбільшого співчуття та Б-жественної любові, коли цадик висловлював свої думки, всі слухали його в захопленні, поглинаючи кожне його слово. Тому що кожне його слово йшло із самого серця. Буквально кожна його думка була дорогоцінною перлиною, іншу подібну якій було важко знайти. Благословенний  рідкісним благородством, цадик міг одним стислим реченням висловити те, що інші могли би передати лише довжелезною лекцією.
       Одним словом, вони придали форму змісту усного вчення, яке вони висловлювали з відданістю та любов’ю, поки суть думки й знання не знаходили оформлення в письмовій формі, занесеній у фонд хасидської літератури.


 
Підпис Баал Шем Това

Примітка: в тексті всі звернення до Творця позначені з пропуском одної літери і заміною на її на дефіс з метою запобігання недбайливого відношення до видруків з Його іменем. 

↑Новини↑