Наступний 2015 рік має шанс із білого аркуша переписати долю регенерації середньовічного єврейського кварталу у середмісті Львова, адже рік, що минає, приніс довго очікувану сатисфакцію справедливості

Наступний 2015 рік має шанс із білого аркуша переписати долю регенерації середньовічного єврейського кварталу у середмісті Львова, адже рік, що минає, приніс довго очікувану сатисфакцію справедливості: сувора позиція Вищого Господарського Суду України разом з позицією Генеральної Прокуратури, Кабінету Міністрів, міністерства культури, висловлені в постановах від 30.07.2013, 18.02.2014, 13.08.2014, 25.11.2014 стали заслоном комерціалізації культурної спадщини у місті світової спадщини ЮНЕСКО.

Десятирічна ж історія, що не принесла Львову нічого окрім ганьби і шалених ризиків, якими виявилася неабияк загрожена унікальна історична спадщина, розпочалася 2005 року. Саме тоді ділянку на вул. Федорова, 28 у Львові ухвалою ЛМР внесли до переліку призначених для продажу на земельних аукціонах, а відтак іще двома ухвали ЛМР 2007 р. було збільшено площу ділянки і доповнено її адресою вул. Федорова, 23 та надано право оренди для будівництва готелю.

Згадані ухвали ЛМР №2241 від 14.04.2005, №885 від 24.05. 2007 та №1003 від 05.07.2007 р. дали старт беззаконню, численним зловживанням та перевищенням владних повноважень, для припинення котрих знадобилося чимало часу і зусиль пам’яткоохоронної громадськості, яка одразу забила на сполох: йдеться про порушення чинного законодавства України та її міжнародних зобов’язань, адже пропонований готель суттєво дисонуватиме із автентичним оточенням, межі забудови захоплять частину не належної їй території, нехтуючи історичною парцеляцією та й загалом культурною спадщиною із світовим статусом.

Антикварна нерухомість чи «рухлядь»?

Здавалося, одразу було зрозумілим, що середньовічний Львів – це заповідна територія земель історико-культурного призначення, а не комерції (у заповідниках не можна нищити автентичну старовину і в без того ущільненій забудові насаджувати новітню). Однак влада й забудовники, котрі мали саме комерційну мету, маніпулювали поглядами львів’ян, накидаючи їм думку про те, наскільки вигідним є для Львова майбутній фешенебельний готель, що його конче треба встигнути спорудити до «Євро-2012». При цьому мер Андрій Садовий «уславився» одіозним визначенням сплюндрованої спадщини, як руїни і «рухляді».

Не гребували нічим: розпочали проект без погодження Держкультурспадщини, отримавши незаконно дозвіл Держархбудконтролю, котрий після службового розслідування був відкликаний; від’єднали частину будинку й, обізвавши її нецінною, зрівняли з землею, потім те саме вчинили з іншим будинком; повикидали геть археологічну архітектуру, не дали дослідити фундаменти кам’яниць; викопали глибочезний котлован, до якого замалим не позсипалася прилегла історична забудова; заявляли, що не знають інвестора й проекту в очі не бачили, тоді як на проекті стояли їхні підписи, засвідчені печатками…

Звісно все це не вдалося б нікому без сприяння команди мера Андрія Садового та його правої руки – Олега Синютки. Влада міста не тільки потурала беззаконню, а й курирувала його. Часи змінилися. Нині команда львівського мера – політичні переможці. Сам Андрій Садовий – лідер партії ВО «Самопоміч», що тріумфально увійшла до парламенту під час останніх виборів до ВРУ, а Олег Синютка – новопризначений голова ЛОДА. Однак постмайданна ситуація засвідчила: справедливість є. І за неї таки варто було боротися!

Як руйнували єврейський квартал

Увесь процес відстоювання культурної спадщини у середньовічному єврейському кварталі Львова IA ZIK висвітлювала докладно. Варто тільки переглянути заголовки минулих публікацій, щоб осягнути увесь драматизм трагічної ситуації:

«У старовинному єврейському кварталі Львова завалилася пам’ятка архітектури», «У Львові розбиратимуть пам’ятку архітектури у середньовічному єврейському кварталі?», «Порушення: біля будівельних парканів на вул. Федорова у Львові відсутні паспорти», ««Галтрансрембуд» розбиратиме пам’ятку архітектури у середньовічному єврейському кварталі Львова», ««Держархбудконтроль» просять відкликати свій дозвіл на роботи на вул. Федорова у Львові, інакше це зробить прокуратура», «Начальник управління охорони культурної спадщини ЛОДА видав припис зупинити роботи на вул. Федорова у Львові», ««Галтрансрембуд» плює на припис про призупинення робіт в середньовічному єврейському кварталі Львова», «На вул. Федорова у Львові тріщать історичні будинки, – експерт», «У Львові зранені архітектурні пам’ятки добивають!», «Держкультурспадщина не погоджувала розбирання будинку № 28 на вул. Федорова у Львові», «У середньовічний єврейський квартал у Львові в’їхали трактори валити пам’ятку архітектури», «Сьогодні на ділянці біля будинку №28 на вул. І. Федорова у Львові з’явилася важка будівельна техніка», «Команда мера Львова ігнорує закони і підтримує будівництво, що руйнує пам’ятки архітектури», «Неспроможний інвестор чи керівництво міста Львова дурить громаді голову?», «У Києві розглянуть проект будівництва готелю на вул. Федорова у Львові», «Знайдено рештки давньої забудови Львова на Федорова. Фоторепортаж», «У Києві не погодили проект від «Гірхімпрому», «Прокуратуру позивають за нереагування на незаконну забудову вул. Федорова у Львові», «Директор будівництва готелю на вул. Федорова запевняє Львів у добрих намірах», «Готель на вул. Федорова у Львові свідчить про тотальну корупцію, – депутат», « Готель на Федорова: хто і що будує без дозволів», «Будівництво на Федорова не зупиняють», «Мешканці вул. Федорова у Львові скаржаться: штучне озеро нищить їхні будинки», «Львів порушує міжнародні зобов’язання України!» …

Цікаво, що деякі публікації завершувалися безпрецедентно прямим апелюванням до органів, які мали б стежити за дотриманням законності: «ZIK звертає увагу прокурорів м. Львова та Львівської області на те, що заяви міського голови Андрія Садового про початок будівельних робіт суперечить українському законодавству. Зокрема Закону України «Про охорону культурної спадщини», ЗУ «Про охорону археологічної спадщини» та ЗУ «Про наукову та науково-технічну експертизу», а також Європейській конвенції Про охорону археологічної спадщину, яку ратифікувала Україна», «ZIK звертається до Прокуратури терміново припинити незаконні дії, що відбуваються на цій ділянці за прямого сприяння міського голови Львова» тощо. Це прирівнювалося до публічної заяви про злочин, однак дивувало, що на порушення вперто не реагували навіть після таких розпачливих публікацій.

Судові баталії

Але пам’яткоохоронну громадськість, яка вважала, що не для того ми отримали Незалежність, щоб руйнувати свою історію і світову культурну спадщину, ігнорування не розхолоджувало. Відтак, абсолютно правильними кроками від Представництва в Україні Американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу та релігійної громади «Турей Загав» стали судові позови, котрі засвідчили рішучість наміру відстоювати право на культурну спадщину для всіх.

Судові процеси в судах різних інстанцій тривали роками. Але вже від серпня 2012 року стали з’являтися публікації під заголовками «Суд заборонив будівництво готелю на Федорова». Так ухвалою Апеляційного адміністративного суду м.Львова було заборонено будівництво готелю по вул. Федорова 23, 25, 28 і зобов’язано Управління охорони історичного середовища ЛМР встановити охоронні таблички за цим ж адресами на спорудах єврейських ритуальних різниці (шхити) та лазні (микви). При тій нагоді від імені організацій-позовників

Мейлах Шейхет висловлвив велику подяку усім людям доброї волі, які захищали архітектурний ансамбль синагоги «Золота Роза» від руйнування та забудови. «Це спільна світла перемога. Вірю, що за прикладом збереження «Золотої рози» у Львові не дійде до руйнування інших пам’яток», – зазначив Мейлах Шейхет.

За цим не забарилися інші позитивні події: Науково-методична рада Міністерства культури України одноголосно затвердила «План заходів регенерації на території колишньої міської юдейської дільниці на вул. Федорова у Львові», що його розробило ДП «Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут «Укрзахідпроектреставрація» на замовлення Представництва американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу за грантом посла Сполучених Штатів Америки в Україні. План заходів передбачає постадійну реставрацію синагоги «Турей Загав» (Золота Роза), Микви, Бейс Мидраша. Залишки Великої синагоги будуть докладно досліджені археологами, за результатами досліджень передбачено музеєфікацію залишків Великої синагоги, створення археологічного театру та можливості експонування творів єврейського мистецтва. Зазначимо, що план заходів із регенерації єврейської дільниці не має нічого спільного із широко рекламованим прес-службою Львівської міськради міжнародним конкурсом, організованим Центром міської історії та Німецьким товариством технічного співробітництва GTZ. Як неодноразово наголошував тепер уже колишній начальник управління культурної спадщини ЛОДА Валерій Потюк, загаданий конкурс був проведений не відповідно до законодавства України та міжнародних угод України зі збереження історико-культурної спадщини, отож його результати не є легітимними…

І тільки після Революції Гідності дійшло до утвердження справедливості й можливості поставити крапку в довготривалій справі з відстоюванням історичного єврейського кварталу проти новітньої забудови поставлено крапку: 25 листопада 2014року Вищий Господарський суд України залишив Постанову Львівського Апеляційного Господарського суду від 1 жовтня 2014 р., якою скасовані дії ухвал Львівської міської ради щодо земельних ділянок по вул. Федорова 23- 28, а касаційну скаргу Львівської міської ради залишив без задоволення.

Цю подію директор Представництва американського Об’днання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу Мейлах Шейхет привітав таким коментарем: «Суди України розглядали цю справу, починаючи з 2011року. За цей час викрилися численні зловживання у Львівській міській адміністрації, перевищення повноважень, нехтування вимогами ЮНЕСКО, маніпулювання істотними засадами збереження історико-культурної спадщини взагалі і єврейської зокрема. Судячи по цій справі Львівська міська адміністрація живе по поняттях, не за Законодавством і Міжнародними Угодами України, вимогами ЮНЕСКО. Постанову ЛАГС, яка вступила в силу завдяки Постанові Вищого Господарського Суду України від 25.11.2014, варто опублікувати, щоб спільнирми зусиллями громади ми могли домагтися її виконання. Слава Українській громаді, яка неухильно підтримувала впродовж судових процесів позови Об’єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу в збереженні єврейської історичної культурної спадщини! Слава Революції Гідності! Слава Україні!».

Ні – ганебній практиці «юденфрай»!

Однак слід усвідомлювати, що ставлення Львівської мерії до єврейської історико-культурної спадщини залишається вкрай жорстоким. На старому єврейському кладовищі розбудовується Краківський ринок. 2010 року старий єврейський цвинтар внесено до реєстру історико-культурноїї спадщини України, однак ніяких запобіжних заходів для припинення наруги над єврейськими похованням адміністрація міста під головуванням Андрія Садового не зробила.

На кладовищі поховані видатні люди єврейської громади Львова, за святістю видатних людей там похованих – це друге кладовище після кладовища на Оливній горі в Єрусалимі. Українська громадськість Львова, Ватикан і українська греко-католицька громада Канади вимагали забрати Краківський ринок з території поховань, Однак незаконний Краківський ринок продовжує розбудувуатись з погодження міської адміністрації, якій неодноразово повідомлялось про це.

За словами Мейлаха Шейхета, мер Андрій Садовий запропонував єврейській громаді заплатити за перенесення ринку. «Прикро, але розпочалось нове будівництво на території поховань. Влітку добудовувались торговельні павільйони, про це повідомлялось адміністрації міста. Але яких дій можна очікувати від адміністрації міста, коли сам міський голова, жадає фінансів від постраждалої єврейської громади міста? Це є продовження комуністичної диктатури в ментальності і діях міської адміністрації, Голокосту в сьогоденні.... Така ж самі ситуація з Янівським кладовищем, де саме через дії міськвиконкому шляхом «перекручування» змісту словотворення нею ж самою створених директивних документів, без дотримання Законодавства України твориться жахливе відношення до єврейських поховань», – стверджує Мейлах Шейхет.

Жодна з територій масових поховань довкола околиць Львова (загинуло понад 500000 жертв нацистського терору) і на Цитаделі не відокремлена від містобудівної ситуації міста, відтак це загрожує нецільовому використанню цих земель і забудові поховань. «Погляньте, забудована вже вулиця Січова, не відзначені Лисиничі, Білогорща. На вул. Грабовського, 11 немає жодних інформаційних стендів, що це національна пам’ятка: концентраційний табір військовополонених Шталаг-328, де за даними Надзвичайної комісії з розслідування злочинів німецьких нацистських окупантів було замордовано тортурами, інфікованими смертельними інфекціями, розстріляно понад 140000 осіб із загальної кількості 290000 ув’язнених. Адмінстрація міста не вдалася до жодних пам’яткоохоронних заходів на Цитаделі, натомість у «вежі смерті» створено ресторан «Цитадель Інн», де 12 червня ц.р. відбулось прийняття Посла Великобританії в Україні за участю мера міста. Звісно, Посол Саймон Сміт про історію «вежі смерті» не знав, але очільники мають знати – вони закривають очі на історію міста, бо територія і споруди в комплексі «Цитаделі» заплановані для подальшої комерції. Колективна пам’ять людства про невинно убієнних, про жорстокість нацизму і комунізму, для міської адміністрації цілком виходить зайвою», – із гіркотою й скорботою зауважує Мейлах Шейхет.

Турбує очільника єврейської релігійної громади «Турей Загав» і своєрідна, із відвертим душком, промоція Львова. «На території юдейської дільниці спокійно існує антисемитський ресторан «Жидівська Кнайпа «Під Золотою Розою» – де назва запозичена з назви сакральної споруди синагоги «Турей Загав» (Золота Роза) і де треба торгуватись за ціну їжі (бо ж жиди є торгаші...), де можна накинути на себе капелюх з приклеєними пейсами і т.д. Голова міста бачить в цьому лише елементи промоції бізнесу, формула наповнення ресторану його влаштовує і тому, видно, не наполягав на виконанні рішення суду, аби розібрати літній майданчик цього ресторану, розташований на території висадженого в повітря німецькими нацистами Бейс Мидрашу – Будинку Вчення. Така ж маніпуляція відбулась з землею юдейської дільниці Львова, де територія і споруди історичного центру Львова за списком ЮНЕСКО були незаконно віддані під будівництво готелю. Під виглядом Міжнародного конкурсу вирішено було не досліджені археологами ділянки унікальної єврейської культурної спадщини в центрі міста перетворити на архітектурний цвинтар заливши бетоном і накривши гранітними плитами, перетворивши їх під променад для довколишнього ресторанного бізнесу», – перелічує беззаконня Мейлах Шейхет.

Досягнення Революції Гідності

Зауважуючи, що Господарський суд Львівської області, Львівський апеляційний господарський суд та Вищий Господарський суд України зупинили порушення законності, Мейлах Шейхет переконаний, що це трапилося завдяки перемозі Майдану, через дотримання законодавства і високе сумління суддів, адвокатів та неухильну підтримку збереження єврейської історико-культурної спадщини українською громадою міста.

«Збереження юдейської дільниці в її автентичному контексті є вимогою ЮНЕСКО до цілого історичного центру Львова, це надзвичайно важливо, адже юдейська дільниця було сформована в 14-15 століттях, в 16 столітті був збудований всесвітньовідомий комплекс синагоги «Турей Загав – Золоті Рядки» геніального коментатора релігійних тлумачень Рабина Давида га Леві Сегал. Чи розуміють в міській адміністрації, що саме висока толерантність громади середньовічного Львова до юдейської присутності уможливила будівництво комплексу синагоги, і що нам життєво необхідно ту толерантність від 16 століття зберегти, продовжити реставраційними заходами для прийдешніх поколінь і перекинути місток через криваве 20 століття в 21 століття і в майбутнє, аби демонструвати цю унікальну спільну історію проти закидів антиукраїнських та антисемітських ворогів, проти україножерів та антисемітів? Майдан, Революція Гідності об’єднали українців та євреїв, об’єднали всі народи України ще більше, тому – Слава Україні!» – не приховуючи емоцій, закликає Мейлах Шейхет.