Клезмерська музика походить з Галичини, це традиційна єврейська не літургійна музика. Як і всі інші народні традицій, традиції клезмерської музики передавались з покоління в покоління. Зазвичай клезмери виступали на весіллях, тому що структурно їй музика відноситься до традиційного єврейського сімейного обряду.  

Термін «клезмерська музика» був запропонований радянськими теоретиками музики в кінці 30 -их років 19 ст. Вона набула популярності на заході в 90-  их.

Один з декількох галицьких клезмерів, який пережив Голокост – Леопольд Козловський. Відомий як останній клезмер Галичини. Зараз йому 95 років,  він живе в Кракові, де навчає не євреїв клезмерської музики.

Леопольд Козловський походить з родини клезмерів. Його дідусь, Песах Брандвейн, разом з 12 синами, заснував найбільш відому клезмерську групу в Галичині. Один з Леопольдових дядьків відомий кларнетист Нафтул Брандвейн, відомий в Америці як «король клезмеру».

Леопольд Козловський народився в 1918 р.  на той час польському місті Перемишляни, біля Львова. Перед Другою світовою війною, Половина з всього 7 тисячного населення Перемишлян становили євреї. В вересні 1939 р. Польща була поділена між Німеччиною та Росіє, і місто стало часткою Радянської України. В 1941 р. чисельність населення подвоїлась, так як євреї збирались там, щоб втекти від нацистів.

В Липні 1941 р. нацистська армія прибула в Перемишляни. Через чотири місяці з’явились чотири табори праці та розпочались вбивства міських євреїв. В травні 1943 р. менш ніж два роки після цього, Перемишляни були оголошені «очищеними від євреїв».

Коли з’явились нацист, Козловський разом з батьком і братом подався на схід. Його матір залишилась в місті.

Козловский з братом і батьком дійшов до околиць Києва. Війська СС знайшли їх, коли ті переховувались на цвинтарі на околиці міста. Вдалось звільнитись від них завдяки батьку Козловського, якому нацисти наказали грати перед тим, як його розстріляють. Козловський згадує як поступово опускалась зброя в нацистів під час гри, так сильно вони були захоплені майстерністю музикантів.  

Козловський повернувся в Перемишляни, де Цві (його батько) був розстріляний разом з 360 іншими міськими євреями. Його брат і матір були вбиті згодом. Леопольд провіі декілька місці у таборах смерті. В одному з них він навчав одного нациста гарти на інструменті в обмін на їжу. В іншому військовий заставляв його написати «танго смерті» та грати його коли інших євреїв вестимуть на смерть.

Після війни Козловський вивчав гру на музичних інструментах в Львівській консерваторії та згодом в Краківській музичній Академії.

Він оселився в Кракові, де став відомою людиною. Він Диригував військовим оркестром і заснував всесвітньо відомий Ансамбль єврейської музики.  Він також був керівником єврейського театру у Варшаві. Також він відредагував польську версію «Скрипаля на даху».

Леопольда Козловського добре знають і шанують в американській індустрії дозвілля. Він вступав з Ітцаком Перельманом в фільмі «В домі скрипаля» та з’являвся в фільмі «Списку Шиндлера» в ролі інвестора.

Він продовжує виступати, і буде йе робити до останнього моменту. Він каже, що музика це його життя, і його помста.

В 1994 р. американський музикант та продюсер Єль Стром випустив фільм про повернення Козловського до Перемишлян. Назва фільму «Останній клезмер:  Леопольд Козловський, життя та музика» .