Історичний ландшафт Галичини відомий своєю поліетнічністю, століттями тут разом проживали українці, поляки, євреї, вірмени, німці та інші національності. Обмінювали культурними впливами, що і створило унікальне середовище регіону. 

Єврейська спадщина Галичини є неповторною і становить надзвичайно цікавий пласт для дослідження. Надзвичайно важливими пам’ятками минулого є єврейські цвинтарі. Цвинтар є невід’ємно частиною життя та невід’ємним свідком того, що відбувалось на теренах краю, по мацевах можна вивчати історію та захоплюватись вишуканими зображеннями. Вони нагадують про важливих людей та інформують про події, що відбулись. Цвинтарі зберігають таємниці та особливості культури.

Зараз стан єврейських цвинтарів є незадовільним, дались взнаки страшні руйнування часів Другої світової війни та ставлення радянського тоталітарного режиму. Проте пам'ять про єврейську культуру поступово відроджується, молоді науковці, творчі особистості цікавляться історією  та її збереженням.

Молоді митці Зеновій Шульба та Юлія Косецька щиро зацікавились ініціативою Мейлаха Шейхета по відновленню єврейських надгробних плит цвинтарів Галичини. Зеновій та Юля навчаються на магістратурі Національного Університету Львівська Політехніка, на кафедрі реставрації та реконструкції архітектурних комплексів, на спеціалізації реставрація творів мистецтва з натурального та штучного каменю.  З серпня цього року виконують складну і кропітку роботу по відновленню зруйнованих мацев Жидачівського цвинтаря.

Оповитий серпанком легенд цвинтар, розташований на північній околиці міста, найдавніші надгробки якого датувались другою половиною XVII-го сторіччя. Перша згадка про побут євреїв у Жидачеві датується 1450 роком. Кінець вісімнадцятого сторіччя пов'язаний з діяльністю в Жидачеві хасидського Цадика Цві Гірша. Саме його надгробну плиту зараз відновлюють реставратори. Він народився в 1761 році, в родині Ісака Айзика та Хінди Айхенштайн. Цадик  був відомим вченим – талмудистом,  а також духовним лідером своєї нації. Він є автором декількох релігійних творів, що залишаються актуальними і до нашого часу, зокрема «Сур Мера Веосе Тов», який був виданий в 1834 році у Львові.

 Реставратори відновлювали мацеви згідно з технологією, спочатку проводилась механічна очистка об’єкту який за час забуття змінився у зв’язку з впливом клімату та росту рослин. Другим на черзі була кропітка робота по відновленню букв на надгробній плиті, спробувати розчистити написи, щоб отримати детальну інформацію про те, хто похованих та дату поховання. Відновлення втрачених букв, написи які з часом стали зовсім незрозумілими. Завершальним етапом роботи є позолота якою покривають написи на мацеві. Наразі зараз відновлено чотири мацеви.

Це лише одне з місць, яке варто відновити. Наступними на черзі є мацеви Бродівського цвинтаря, які є шедеврами мистецтва. Демонструють майстерність давніх митців, по символіці можна вивчати історію, культуру та відчути менталітет народу. Ці мацеви також вимагають нагальної реставрації.