Звіт про ІІ Міжнародну конференцію

«Збереження історико-культурної спадщини як частки української та світової культури: правові, історичні, мистецькі та музейні аспекти»

 Невичерпна тема. Такого висновку дійшов я після Міжнародної наукової конференції «Збереження історико-культурної спадщини як частки української та світової культури: правові, історичні, мистецькі та музейні аспекти», що була вже втретє організована Науковим Центром Іудаїки та Єврейського мистецтва ім. Ф.Петрякової та львівською організацією «Єврейське відродження», відбулася 12-14 листопада 2008 року.

В конференції взяли участь та виступи з доповідями науковці, викладачі учбових закладів, працівники музеїв та архівів різних регіонів України та зарубіжжя. Приємно зазначити, що переважна більшість з них — молоді українські дослідники, які зацікавлені єврейською проблематикою.

Керівник "Єврейського відродження" Мейлах Шейхет у вступномуслові зазначив, що на теренах нашої країни єврейська та українська культури розвивалися паралельно. Вивчення єврейської спадщини, культурних взаємозв'язків українського та єврейського народів є запорукою подальшої гармонізації сучасного суспільстванезалежної України.

Почесний гість конференції директор Львівської філії Інституту архівознавства Національної Академії наук, доктор історичних наук, професор Ярослав Дашкевич у своєму зверненні до учасників зустрічі підкреслив: народ, який не знає своєї історії, не має майбуття. Важливе завдання сучасних дослідників - відновити, наскільки це можливо,культурні пам'ятки народів України, що були знищені тоталітарною владою.

З вітальним словом до учасників конференції звернулась також відомий громадський діяч Ірина Калинець.

Перший день був присвячений історії галицьких євреїв та охороні їхньої історико-культурної спадщини. Слухач Малої Академії наук Богдана Брухлій (Корецький районний історичний музей) виступила з доповіддю "Євреї Кореччини в роки другої світової війни". Посилаючись на архівні матеріали та інші джерела, вона змалювала жахливу картину тотального знищення єврейського населення під час акцій, в яких разом з гітлерівцями активну участь брала допоміжна українська поліція.

В одній з таких «акцій», що відбулася 21 травня 1942 р біля села Козаки, полягло 4500 євреїв.

Слухачів схвилювала розповідь Б. Брухлій про подвиг Моше Гендельмана, який наприкінці вересня 1942 р. організував єврейський партизанський загін. Першу зброю народні месники здобули, нападаючи з кілками в руках на невеликі групи німців та поліцаїв, а вже на початку листопада успішно атакували добре озброєний поліцейський пост у селі Вежиця. В січні 1943 р. загін "Дядька Михайла» увійшов до складу партизанського з'єднання генерала Сабурова в якості окремої єврейської роти.

Єврейській громаді м. Дубно Рівненської обл. присвятила свою доповідь співробітниця Державного історико-культурного заповідника Тамара Дмитренко.

До Міжнародної наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої українсько-єврейським взаєминам, вона підготувала експозицію, що складається з 11 розділів. Серед них: «Історія лубенських євреїв ХVІ-ХІХ ст.», «Роль євреїв у соціально-економічному, політичному та культурному розвитку м. Дубно», «Геноцид євреїв лід час німецької окупації», «Видатні єврейські вчені, релігійні та культурнідіячів історії міста», «Співпраця з громадськими організаціями Ізраїлю» та інші.

За матеріалами конференції видано збірку, в якій наведені маловідомі факти про талмудиста і кабаліста Ісаю Горовича, «єврейського Езопа» Якова Кранця, тлумачаТори Шломо бен Йоеля, вченого мікробіолога Бориса Ельберта, російськихписьменників Ісаака Бабеля, Леоніда Первомайського, а також про подвиги воїнів-євреїв, які воювали у складі 29-го гвардійського кавалерійського полку.

Розвиток культури й освіти євреїв Правобережжя дослідив директор державного архіву Хмельницької області кандидат історичних наук, доцент Петро Слободянюк. Якщо у 20-ті роки минулого століття відбувався зріст єврейської культури, створювались єврейські школи, училища, клуби, успішно розвивалося театральне мистецтво, видавались газети на ідиш, зазначив доповідач, то в 30-ті роки почався занепад єврейського національного життя. Наведені архівні та статистичні дані свідчать про поступову ліквідацію єврейських наукових та культурних закладів урізних містах Правобережної України.

Працівник Сколівської райдержадміністрації Ігор Чудійович ознайомив присутніх зі своїми дослідженнями з історії єврейства на Сколівщині, яка (історія) започаткувалася ще в XVII ст. У 1765 р. єврейська громада в Сколе налічувала1063 мешканці. В місті існувала німецько-єврейська "Тривіальна" школа, в якій навчалися 26 учнів. І. Чудійович знайшов у архівах детальні свідчення про сколівських євреїв — власників підприємств (фабрика свічок, тартак тощо), майстерень, крамниць у передвоєнні часи.

В 1941-1943 роках гітлерівці знищили майже все єврейське населення. 4.09.1942р. у табір смерті Белжець було вивезено понад 2 тисячі євреїв. У місті залишилася незначна кількість молодих, працездатних людей, яких використовували в каменярнях та на лісорозробках. Влітку 1943 р. всіх їх було розстріляно на теренах єврейського цвинтаря. Зараз їм встановлено пам'ятний знак. Зі Сколівщини походить письменник Є.Ліпшиць та відомий правник Я. Завойський, який виступав на Нюрнберзькому судовому процесі як представник Польщі.

Тривалий час вивчає історію євреїв Єлисаветграда (нині Кіровоград) кандидат історичних наук Інна Вівсяна — одна із засновниць музею «Євреї Єлисаветграда».

Свою доповідь на конференції вона ілюструвала власноруч зробленими слайдами найбільш цікавих експонатів музею, а також усіх (!) будинків, зведених євреями. Більшість з них, на щастя, залишились неушкодженими і досі прикрашають центральну частину міста. В колишній лікарні Вайсенберга зараз міститься обласне управління охорони здоров'я, в водолікарні Гольденберга — обласна дитяча лікарня тощо.

На теренах краю євреї з'явилися ще в часи Хазарського каганату (VІІІ-ХІ ст.).

Єлисаветград було засновано 1754 року. Заселення міста євреями відбувалося досить інтенсивно, вже через 100 років після заснування в ньому проживаю 23230 юдеїв (християн — 47500). Протягом ХІХ-ХХ століть єврейське населення міста становило близько 40% загальної кількості мешканців. У 1853 р. був побудований Бейт-Кнесет —центр релігійного та громадського життя євреїв.

За кошти єврейського підприємця Бродського в Єлисаветграді прокладена третя в Російській імперії та одна з перших в Україні трамвайна колія. Більшість лікарів та аптекарів міста були євреями, серед них - відомий вчений-антрополог С.Вайсенберг, в місті народилися композитор Ю. Мейтус, художник Л.Нюрнберг, поет Дон Амінадо (Шполянський). З Єлисаветградщини походять Лев Троцький (Бронштейн) та Григорій Зінов'єв (Апфельбаум).

Окремий стенд експозиції присвячений участі євреїв у Великій Вітчизняній війні.

Кіровоградська область дала країні 5 Героїв Радянського Союзу, 1240 євреїв загинули на фронтах. Під час фашистської окупації було страчено 22745 євреїв. Увесь світ знає про"Щоденник" Анни Франк. У музеї "Євреї Єлисаветграда" експонується не менш вражаючий щоденник Йосипа Бутовецького — 15-річного хлопчика, якого довгий час переховував місцевий українець. Пізніше Йосип загинув при спробі перейти лінію фронту.

Старший науковий співробітник Державного краєзнавчого музею Шостки Любов Войстрик ознайомила колег з історією євреїв свого міста, їхнім внеском в розвиток економіки та культури. Попри те, що єврейське населення було винищене в роки фашистської окупації, єврейська громада цього невеликого міста налічує зараз майже 500 чоловік. В Шостці ведеться цікава та різноманітна діяльність з відродження національної культури та релігійних традицій, не припиняється пошукова робота.

Мені випала честь виступити з доповіддю «Єврейська освіта у Львові до1939 року». На першому етапі (ХІІ-ХVІІІ ст.) освітня система двох єврейських общин, які існували у Львові, складалася з трьох ланок: хедера. Талмуд-Тори та єшиви.

Львівська єшива (особливо наприкінці XVIст., коли її очолював відомий талмудист Ієшуа Фальк) вважалась однією з найкращих в Європі. На другому етапі (1772-1805рр.) Фриц Гомберг заснував в Галичині німецько-єврейські загальноосвітні школи: «тривіальні» (4-річні) та «нормальні» (7-річні). Третій етап позначився заснуванням (1844р.) рабином реформистської синагоги "Темпль" Абрахамом Коном загальноосвітньої школи, яка існувала до 1941 р. Єврейські школи (7 річні «по-вшехні», комерційні, гімназії, ремісничі училища) відзначалися високим рівнем навчальної та виховної роботи. Наприкінці XIX- початку XXст. фонд Моріца Гірша відкрив в Галичині мережу сільськогосподарських училищ для євреїв.

Дві доповіді були присвячені єврейській громаді м. Чернівці. Науковий співробітник Центру буковинознавства при Чернівецькому Національному університеті Наталія Шевченко виступила з доповіддю «Чернівці як феномен емансипованого єврейства». Це місто колись називали "Малим Парижем», «Малим Віднем», а також кораблем, що курсує між Заходом та Сходом, і на якому більшість пасажирів — євреї.

Про зростання єврейського населення свідчать наведені Н. Шевченко статистичні дані: якщо у 1857 р. община налічувала 4700 осіб (17.8%), то в 1939 р. — 50000 (40%).

Доповідачка розповіла про єврейські громадські, релігійні та політичні організації,видатних євреїв міста, газети та журнали, які видавалися в Чернівцях у різні часи.

Саме в Чернівцях у серпні 1908 р. відбулася конференція шанувальників мови ідиш, в якій взяли участь відомі письменники Шолом Аш, Лейбуш Перец, Хаїм Шидловський, Натан Бірнбаум та інші.

Слухачів зацікавила розповідь про династію Садогорських цадиків.

Директор обласного Центру з питань культурної спадщини Юрій Преступенко ознайомив учасників конференції з «гебрейським некрополем» — давнім цвинтарем, на якому було майже 100 тисяч поховань. 14 березня 1885 р. тут з небувалою пишністю поховали одного з найбагатших євреїв Буковини Абу Штайнера. Визначний благодійник, він заснував у Чернівцях будинок для сиріт (не тільки єврейських), а в своєму заповіті призначив великі кошти для єврейської бідноти та на потреби християнських храмів.

Про колекцію єврейських вибійок у Львівському Музеї етнографії та художнього промислу розповіла аспірантка кафедри етнології ЛНУ ім.І. Франка Людмила Байбула. Єврейські майстерні з виготовлення тканин-вибійок працювали в Сасові, Буську, Бродах, Підкамені та Болехові. Їхні вироби призначалися передусім для жіночих спідниць. На дошках майстри вирізьблювали орнаменти (головним чином рослинні), різьбу покривали натуральними рослинними фарбами. Експонати, що зібрані в музеї, свідчать про високий рівень прикладного мистецтва єврейських майстрів.

З маловідомою широкому загалу творчістю художника О. М. Махервакса ознайомила присутніх науковий співробітник Миколаївського обласного музею Ганна Сарафонова.Вона продемонструвала репродукції картин митця (пастель, олія, графіка), які зберігаються в Миколаївському музеї. В 1993 р. Махервакс репатріювався до Ізраїлю, де помер у 2000 р.

"Основи композиції і зовнішній вигляд єврейської надгробної епіграфіки в Правобережній Україні та Молдові" — тема доповіді випускника історичногофакультету Мінського державного університету Ігора Муратова. Виявляється, існує ціла наука — мацеєвістика. яка вивчає оздоблення мацейв (єврейських надгробків) та епіграфіку, тобто тексти. Найдавніша з мацейв, що збереглася до нашого часу, знаходиться на цвинтарі в Буську й датована 1529 р. На ній є тільки епітафія.

Оздоблення виникають лише у XVIII столітті. На Заході — переважно в стилі барокко, у вигляді гнучких, звивистих ліній; на Сході — в стилі ампір. Є рослинні орнаменти, є зооморфні (зображення тварин та птахів). Кожен з них має свій символічний зміст.

І. Муратов продемонстрував світлини унікальних мацейв з різних цвинтарів.

З великою зацікавленістю вислухали учасники конференції доповідь співробітника Львівської Національної академії мистецтв кандидата архітектури Наталії Левкович на тему "Збереження історико-культурної спадщини євреїв Галичини: проблеми становлення". Йшлося про розвиток єврейської музейної справи у Львові в першій третині XXст., про діяльність Товариства прихильників єврейського мистецтва, про створення у Львові єврейського музею із фондів відомою колекціонера Райхенштейна та багатьох інших меценатів. Більш детально Н. Левкович розповіла про діяльність непересічної особистості, відомої за межами Галичини, - колекціонера Максиміліана Гольдштейна.

Багато маловідомих фактів містила доповідь заступника директора Одеської державної академії холоду доцента Ірини Дружкової «Сергій Михайлович Гутник- міністр торгівлі й промисловості Української держави". Слухачі дізналися про діяльність видатних представників єврейської громади в Центральній Раді та уряді Української Народної Республіки.

Про юдейські метрики в архівах РАГС Радянської України (20-ті рр.) розповів науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. Курбаса НАН України Олег Бернштейн.

Доцент НУ "Львівська політехніка» кандидат архітектури Христина Бойко присвятила свою доповідь пам'яткам історичної та матеріальної культури євреїв у сучасній Польщі. Вона продемонструвала цікаві слайди з зображенням синагог, цвинтарів, меморіалів Варшави, Кракова, Лодзі, Жешува, Тарнува, Перемишля, а також вражаючих експонатів музею концентраційного табору Освенцім.

Перед завершенням конференції відбулась презентація книги львівських авторів Віктора Проскурякова та Богдана Гоя «Культурологія єврейського театру України в контексті часу, дії і архітектури». «Книга знайомить читачів з феноменом єврейського театру в Україні, — говориться в анотації. — Простежено розвиток мережі цих театрів і доведено, що саме в містах сучасної України єврейська театральна культура зреалізувалась не лише у драматургії акторської майстерності та сценографії, але й низці спеціально побудованих та пристосованих будівель і споруд, багато з яких збереглись і донині, але їхня історія у наші дні є забутою. Здійснено порівняння історичної архітектури єврейського та українського театрів, виокремлені їхні самобутні риси та взаємовпливи».

Юрист БО «Єврейське відродження» Ірина Гук зробила деякі зауваження щодо законодавства з питань охорони історико-культурної спадщини.

Нагадавши присутнім вимоги міжнародної Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, закони України "Про охорону культурної спадщини», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про поховання та похоронну справу», інші закони та підзаконні акти, вона зазначила, що органи місцевого самоврядування, на жаль, не завжди виконують свої обов'язки, зокрема щодо запобігання загрози історико-культурним пам'яткам, встановлення зони охорони навколо них тощо.

Ведучий конференції п. Мейлах Шейхет презентував усім учасникам збірку матеріалів науково-практичних семінарів з питань охорони історико-культурної спадщини (листопад 2006 р.) та історії й культури євреїв Галичини (квітень 2007 р).

Триденна конференція, її пленарні засідання та робота в секціях переконливо засвідчили, що історія, культура та мистецтво євреїв Галичини - справді невичерпна тема. Тож будемо продовжувати цю благородну справу!