28 січня 2013р. Музей «Тюрма на Лонцького»

Шановні Пані та Панове,

Ми зібрались сьогодні на відзначення одної з найтрагічніших сторінок в історії 20 кривавого століття – Голокості єврейського народу Європи спричиненого німецьким нацизмом. Адже в Голокості було знищено 6 млн. євреїв Європи за офіційною статистикою, яка склалась з підрахунків кількості євреїв за даними довоєнних і післявоєнних  переписів населення.    

Відверто з самого початку я стверджую важливий момент є в тому, що український народ співчуває єврейському народу Європи в цій трагедії і зробив з свого боку всі можливі на той час зусилля, щоби зменшити кількість єврейських жертв. Я маю на увазі українських Праведників, які ціною свого життя чи загрози знищення німецькими нацистами переховували любих друзів, сусідів або випадкових  євреїв, які в якійсь момент втечі від страти постукали вночі до них у вікно з проханням спасіння. Кількість українських праведників встановити на сьогоднішній день неможливо через втрачені зв’язки під час радянської тоталітарної системи, яка переслідувала кореспондування з Заходом і таким чином спасенні під страхом нанесення можливої шкоди українцям і врятувати їх від переслідування не розшукували свої українських спасителів, розуміючи нанесення їм шкоди і переслідування від комуністичного терору. Лише після розвалу Радянської імперії зла спасенні євреї та їхні діти почали розшук українців, розшуки їх рідних з метою зустрітись і подякувати за людськість  в найвищому розумінні цього слова. Трагічні історії зворушують до сліз і за плином часу не зменшується гострота жертовності і трагізму не тільки для спасенних але і не менше   для спасителів. Адже німецькі нацисти позабирали запаси харчів у корінного населення, поклавши життя українців на рівень тварин, позбавивши багатодітні українські сім’ї необхідним харчуванням і в той же час надаючи грошові премії за викриття до страти євреїв, які переховувалися. Німецькі нацисти страчували українські сім’ї цілком за переховування євреїв, залишаючи сиротами українських дітей, які спаслися за щасливими обставинами відсутності вдома на той момент. Це було випробування на людськість, гуманність яку українські Праведники склали на найвищому рівні.

Історія 2 Світової німецько-комуністичної війни показала, що за євреями пішли в небуття мільйони українців та інших слов’янських народів. Як казали галичани: почали з жидів, а закушували українцями. 

То тому ж ми до цього часу дискутуємо про ці  питання, особливо відзначаємо день Голокосту, як День Пам’яті про мільйони страчених і також як День боротьби з ревізіонізмом Голокосту з боку деяких невгамовних «коричневих» елементів.

У місті Львові німецькі нацисти створили декілька фабрик смерті:  Гетто для євреїв, Янівський концтабір, концтабір на Цитаделі для військовополонених «Шталаг-328», робочий концтабір так званий «Чвартакув».

Масові вбивства євреїв та єврейські погроми у Львові під час Другої світової війни залишаються «білою плямою» в історії. Знищенню третини населення Львова німецькими нацистами досі немає гідного місця у пам’яті наступних поколінь.

 

Погроми у Львові почалися одразу після нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз. Вже зранку 29 червня всі вулиці міста були обклеєні заздалегідь заготовленими німецькими нацистами агітками антиєврейського змісту,  де євреїв називали «розпалювачами війни», «вбивцями українців та поляків». І ця німецька пропаганда після жорстоких тортурів  першої совєцької окупації 1939-1941р.р. чітко спрацювала. Одразу на єврейських жінок та чоловіків почалося справжнє полювання маргінальними елементами. Євреї ховалися на горищах і в туалетах своїх помешкань, не виходили на вулиці. Тих, кому не вдалося сховатися, тисячами зганяли на роботу до тюрем на Лонцького, Бригідках та Замарстинові. Під керівництвом німецьких нацистів Євреї мали виносити з території тюрем напіврозкладені трупи людей, яких знищили підрозділи НКВС під час напередодні відступу.  

Подвір’я в’язниць ледве вміщали зігнаних євреїв, більшість яких там і вмирали, наражаючись на побої, інших вивозили до лісу і там розстрілювали, пише, зокрема, польський єврейський історик Філіп Фрідман. Є спогади про те, як євреїв зганяли на центральні вулиці міста і нацисти змушували євреїв навколішках мити бруківку, переносити сміття губами.  Вбивства супроводжувалися пограбуваннями, вигнанням з помешкань, з жінок і чоловіків здирали золоті прикраси. У серпні 1941 року євреям Львова німецькі нацисти запропонували заплатити контрибуцію у розмірі 20 мільйонів рублів. І євреї сприйняли цю пропозицію як порятунок, і назбирали таку суму, але знущання не припинилися.

Німецькі нацисти за тюремними стінами, де їх не бачило місцеве населення, не довіряючи українській поліції, вчиняли до євреїв найжорстокіші  катування і розстріли. Так чи інакше основну відповідальність несуть німецькі нацисти, як основні чинники антилюдського німецького націонал-соціалізму.

 

Погроми у Львові були спланованою акцією з боку німецької Айнзацгруппе, нав’язану німецькою пропагандою  вибухову хвилю помсти за радянський терор.  Найбільше суперечок виникає щодо участі у погромах українських націоналістів, що в великій мірі є свідченням незгоди українців щодо сучасної німецької та радянської  пропаганди, яка всіма силами намагалась і далі намагається перекласти відповідальність за злочини на українців. 

 

Є чимало фотографічних доказів і кіноплівок, на яких зафіксовано знущання над євреями і єврейськими жінками на вулицях Львова, винесення трупів з тюрем у Львові, де цю роботу змушували виконувати євреїв, яких потім німецькі нацисти вбивали.   

 

За підрахунками дослідників, впродовж кількох днів погромів у Львові було вбито чотири тисячі євреїв, ще дві тисячі – під час пізніших липневих погромів, які, за деякими даними, носили назву «дні Петлюри», штучно придуманої назви нацистами (Петлюра був страчений в травні) з метою експлуатації українських народних сентиментів щодо історичного прагнення Української незалежності. На початок війни у місті проживало близько 130-150 тисяч євреїв – більше третина населення довоєнного Львова та додатково до тої кількості у Львові була значна кількість євреїв утікачів з Західної Європи, які вважали, що після підписання Пакту Молотова-Ріббентропа нацистська Німеччина не нападе на Радянський Союз. Вже в жовтні 1941 року чисельність єврейського населення зменшилася до 120 тисяч, згідно з даними Єврейської ради на основі продуктових карток. До грудня 1942 року у місті залишилося лише 24 тисячі євреїв - такі дані наводить єврейський історик Філіп Фрідман. Загалом війну у Львові пережили не більше тисячі євреїв. Більшість із них загинули у Янівському концентраційному таборі на території міста, гетто, Цитаделі, Белжеці, Білогорщі, Лисиничах, Брюховичах, Винниках.

 

Тема погромів у Львові 1941 року залишається мало вивченою, особливо з точки зору брутального впливу німецької ідеології і пропаганди, радше брехні і напівправди від німецького  націонал-соціалізму. Філіп Фрідман не сумнівається, що «події у Львові були ретельно спланованою акцією німецьких окупантів з використанням брутальної антиєврейської пропаганди». Це страшний моральний злочин, який німецький фашизм зробив не лише проти євреїв, але й проти українців, мільйони яких полягли від нацизму, спланувавши кровопролиття на українській землі, давши брехливі обіцянки національним українським лідерам, зігравши на їх патріотичних почуттях. 

 

Євреї мирно існували в галицькому соціумі понад тисячі років. Українці   відчувають себе у несправедливості, бо все, що відбувалося – не їх вина. Вони стали заручниками антилюдської ідеології нацизму. Тисячі галичан також ризикували життям своїх сімей рятуючи євреїв, всупереч жорстоким нацистським переслідуванням смертельній небезпеці, Вони робили їм паспорти,  перехрещували хоча нацистська ідеологія розглядала вихрещених євреїв як таких, що безумовно підлягали  знищенню як юдеїв,  переховували, з глибоких людських переконань Віри в Творця і добросусідства і до того ще  коли зрозуміли, що фашисти їх банально обдурили заради своїх глумливих інтересів».

 

У сьогоднішній Україні тема масового вбивства євреїв досліджується односторонньо (Центр міської історії на вул..Богомольця, 6) ніби на замовлення з метою вибілення нацизму і звинувачення лише українців, які також тяжко постраждали від націонал-соціалізму, нехтуючи правдивою історією націонал-соціалізму від моменту заснування цієї ідеології – це є питання спільної трагедії і поневірянь наших двох народів, з яких єврейський народ був приречений німецькою нацистською  ідеологією на Голокост – суцільне нищення, а український народ на довічне рабство». Нині підростає нове покоління українських істориків, які зможуть дати відповіді на запитання: хто брав участь у погромах і чому вони стались.

 

Нині українці і євреї як ніколи потребують гармонії у відносинах. Аби вона настала, треба говорити про цю трагедію, про уроки і наслідки комунізму і націонал-соціалізму, про  зрозуміння процесів формування в минулому і в сьогоденні антилюдських психічно збочених ідеологій домінування в світі, виправдання загарбницького захоплення кращого інтелектуального та матеріального надбанням   різних етносів і  створення брехливого грунту для пояснення націонал-соціалізмом правомірності руйнування людяності та гармонії – злочин проти людства, який націонал-соціалізм залишив за собою не покараним – руйнування свідомості народів, злочин, який в сучасному світі проявив себе у жахливому тероризмі і дисгармонії в оцінці шляхів збереження миру на планеті Земля. Адже ці події для всіх народів досі залишаються «відкритою раною.  

 

Якщо взяти разом всі історії та всі картини та всі картини, утвориться страшна книга про злодіяння, які тяжко собі уявити -  про рабську працю, про величезні побори, про дітей забраних до Німеччини, про спалені села, про спустошені запаси харчів,  про шибениці (?) на площах та вулицях, про рови розстріляних юдеїв та українців за малу підозру про зв'язок з партизанами, про образи, знущання, свари, хабарництво, п’янство. Про дику розпусту злочинців, які на протязі понад два роки розпоряджались долею, життям, честю, майном багатомільйонного українського народу. В жодному українському місті або селі нема такого будинку, де би ви не почули гнівних слів на адресу німецьких нацистів, де би не посилали прокляття німецькому націонал-соціалізму, німецькому націонал-соціалізму. Ці сльози та прокляття впадають народного горя та народного гніву - вдень і вночі пливе страшний відгомін під українським небом, почорнілим від диму пожеж. 

Але є на Україні села, де не почуєте скарг, де не видно заплаканих очей, де тиша і спокій. Ці села повністю спалені, ні одна стара людина, ні одна дитина – ніхто не вийшов живими х цих численних пожеж. Високий запилений бур’ян (?) виріс на згарищах, криниці забиті піском, лише де – не - де росте квітка. Там нема нікого, хто би пожалівся, вронив сльозу; тихо лежать мертві тіла. Тиша ця страшніша за сльози та прокляття, страшніша ніж стогони та крики про біль. 

 

Нема євреїв в Україні. Всюди — в Полтаві, Харкові, Кременчузі… Всюди Тиша. Народ злодійськи вбитий.Від трудолюбивих майстрів і майстринь до видатних лікарів, адвокатів, вчених.  Це була намагання вбити   душу і тіло  народу, вбивство   народу, який століттями  жив в сусідах з українським народом  на одній і тій же землі.  

Німецькі загарбники ще до приведення в дію таборів смерті та під час депортації вимагали від євреїв, полонених   в гетто, «податки» у вигляді грошей та інших цінностей, цинічно називали їх «контрибуції» - ніби добровільні пожертви. Форми шантажу були різномнітні. Прості вимагання – німці брали заручників, призначали викуп и, частіше всього, вбивали заручників. Брехливі обіцянки – німці обіцяли захист від депортації, отримували те, що вимагали, відмовлялись від обов’язків і депортували в табори смерті.  В кінці німці заставили останніх євреїв, які все ще вижили в спустошених гетто сплатити витрати  на відправку євреїв. які вже загинули в газових камерах і навіть сплачувати за кулі для розстрілів. . 

 

Громадянин Ізраїлю Адам Аптович оцінює суму награбованих таким чином грошей майже в 2 мільярди американських доларів на кінець німецько-радянської війни. 

Діалог між євреями та українцями в великій мірі був розірваний радянською пропагандою, яка поставила євреїв як жертв ніби української колаборації, замовчуючи як першопричину цього совєцьку та німецьку системи знищення свідомості і моралі. При цьому ми не піддаємо сумніву, що колаборанство є злочином. Жодне безглуздо страчене життя не може бути прощене, ніякі пояснення не вгамовують біль від його втрати.  

 

Нацистська окупація почалась з ретельно спланованої окупації людського мислення і  розуміння людських цінностей. Кожна людина стоїть перед вибором як правильно діяти в повсякденному житті, дії залежать від виховання, навченості, особистого життєвого досвіду,   зовнішніх та інших факторів. Німецька нацистська ідеологія зруйнувала розуміння правильної позиції, жорстокістю звузила до страшного мінімуму людський фактор і цінність життя. Нацистська ідеологія і практика несуть основну провину за колаборантство бо нею воно було вмотивоване різними наперед спланованими шляхами пропаганди.      

Трагедія Холокосту — це урок для всього людства, попередження проти розповсюдження ксенофобії до інших народів та культур.  

Коли вже припиниться політично нав’язана нісентіниця, коли нарешті російськомовне єврейство зрозуміє, що при Радянській владі євреїв пережили другий Голокост – духовний, не менш страшний  ніж фізичний Голокост нацистів. Тюрма народів Радянського зразка захищала себе як політичне формування. Якою короткою є пам’ять, в ній не лишилось місця для закритих єврейських інституцій, справи лікарів, боротьби з космополітизмом, ГУЛАГів, злочинів не перерахувати і в першу чергу проти євреїв… 

Комуністична ідеологія і Нацизм породили одна другу, дві системи знищували саме цінне, що є в цьому світі - ЛЮДСЬКИЙ ДУХОВНИЙ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ, в цих двох машинах знищення євреї  були першою та головною метою,  за ними - інші народи. До яких пір короткозорість про СРСР буде продовжуватись в невизнанні злочинів радянської влади в ім’я надуманих штучно придбаних ідеалів, з якими прощання для «гомо совєтікус»  є рівносильно смерті... Жахлива ситуація... 

Українсько-єврейські взаємини, повторюся -  це є високої загальнолюдської вартості феномен, який так спільно нам потрібен, але   залишився поза увагою вчених – дослідників через необізнаність з визначальним і позитивним значенням цих взаємин, через відсутність фінансування наукових програм цього плану, потрібних насамперед  національно-свідомій  верстві наукової і творчої інтелігенції, через     неупорядкованість та обмаль архівних документів, більшість яких  знищена фашистами і комуністами. Так у 1945р.   комуністичними окупантами було вивезено зі Львова більше 20 тонн єврейських архівів,   до цього часу невідомо куди).  Та цей злочин,  Фашистської та  і Совецької систем ще не засуджений прогресивною Світовою спільнотою.

 

В цих вивезених невідомо куди архівах свідчення унікальної єврейської духовності і культури, яка не змогла би вільно розвиватись для різнобарвної єврейської громади без толерантності від сусідів – українців та поляків.  Хасидизм, який зародився в Україні спричинив низку позитивів в соціальному житті і продовжується в Світі в численних синагогах, названих іменами українських містечок, в пам'ять про розвинене єврейське життя в них. Саме Хасидизм з України після Голокосту спричинив відродження єврейського життя в повоєнному Світі.  Євреї не залишились там, де вони не змогли жити вільно і незалежно в служінні Творцю. Галицькі євреї віддавали своїх синів в УГА для військової боротьби за незалежність, євреї-лікарі приймали участь на стороні українців  в боротьбі проти німецьких та комуністичних загарбників в німецько-радянській 2 Світовій війні.  Як мудро зауважив професор Ярослав Дашкевич, разом з короткими періодами лихоліття і кровопролиття були набагато довші періоди мирного співіснування і толерантності. 

 

Значення українсько-єврейських взаємин в аспекті їхнього високоморального впливу  на людську свідомість в умовах кривавих тоталітарних режимів має особливу увагу в наш час – час становлення Незалежної демократичної України, в якій повний розвиток її творчого і наукового потенціалів, збереження пам'яток давнини, культурної і духовної спадщини залежить від того, наскільки швидко і безповоротно будуть подолані будь-які релікти цих людиноненависницьких режимів. Релікти, які, на жаль, час від часу проявляються і в наші дні, гальмуючи процес становлення державності – процес, який мав би бути стрімким і безповоротним. Та протистояння в міжетнічних стосунках потрібне не українцям, воно потрібне  і його використовують під всякими вивісками ті «треті сили», які не хочуть української незалежності, як політичної так і економічної.

Висока Духовність, Порядність, Доброта, Взаємодопомога – ці важливіші сторінки ортодоксального єврейського життя були безперечно і основою українсько-єврейських взаємин. Відхід від цих фундаментальних соціальних основ  склався через ворожу і нищівну ідеологію тоталітаризму і закінчився трагічно врешті решт для всіх. Правило за яким суспільству добре якщо добре ортодоксальним євреям працювало в історії неодноразово.   Недарма поважні мудрі галичани-українці з приходом фашизму говорили таке: з вас почнуть, а нами будуть закушувати. Цей тезис підтвердився: пообіцявши українцям незалежність і вимагаючи від українців нескінченну відданість гебельсовській ідеології, чужій моральним настановам українського народу, фашисти в короткий час відізвали обіцянку надати українцям незалежності, а український уряд опинився на вигнанні. 

 

Ненависть до людства має численні пазурі і починаючи з ненависті до євреїв лише за те, що вони народились Євреями,  фашисти мали на меті моральне приниження, а відтак і знищення слов’ян.   Задля  втілення своєї расистської програми, фашисти ретельно дослідили історію міжнаціональних взаємин, використовували  і досвід царської охранки, і чорносотенські погроми, і соціальні негаразди, а найбільше – криваві «досягнення» «совєтського» зразка – концтабори Гулагу і вислання  в Сибір найкращих представників суспільства, фактичне нищення найкращого генофонду – інтелігенції, вчених, духовних осіб. А при тім використовувалась антисемитська пропаганда – літаки розкидали мільйонів  листівок з немислимими звинуваченями євреїв, щоб збудити в людях атавістичні інстинкти – «звіра взаємоненависті» і посіяти хаос в крихких людських душах.

 

Фашисти спеціально вчинили табори знищення євреїв на слов»янських землях, щоби поставити собі на службу ненависть до євреїв, нав’язану корінному населенню різними політичними системами та релігійними течіями, але в основному царськими чорними сотнями та   радянською свавільною системою.

 

Сутність людиноненависницьких режимів завжди однакова -  Гітлер постановив фізично знищити Євреїв, а ще раніше Ленін фактично заборонив існування Єврейського етносу, використовуючи насильну асиміляцію євреїв та космополітичні квазітеорії, щоб надати «зелену вулицю» люмпену єврейського походження, створивши цілу систему заохочень та нагород за  відрив від Вчення Тори і багатосходинкову  систему цілковитого приниження, за якою євреї боялись визнавати себе такими,  різними шляхами примушені силоміць  відмовлятись від свого походження в догоду безликому формулюванню «совєтскій человєк», різними способами аж до фізичних погроз, разом з іншими громадянами, репресивною системою підлих і фальшивих доносів на рідних близьких, знайомих і платою за це конвертами і спєцраспрєдєлітєлями НКВД-КДБ, примушувались служити отій тюрмі народів  на рівні   зради моральних чеснот. Це в свою чергу поглиблювало недовіру і озлоблення між людьми. В таких умовах євреї втрачали  – і то у великій мірі - свою ідентичність, хоча багато з них намагались не відірватись від своїх коренів, не служити совєцькій системі, за що бул ув’язнені, на висланні в Сибір, до ГУЛАГів...  І тільки глибоко ортодоксальні євреї та їх нащадки не зрадили Вірі і науці батьків, таємно дотримувались вчення Творця і тим самим внесли свій вклад в боротьбу з тоталітаризмом Радянського зразка аж до його повного згноєння. За це їх судили, вивозили в табори ГУЛАГів, катували,  розстрілювали...  Як і всіх віруючих, незалежно від віросповідання і національності.

 

Схилимо голову перед нашими духовно незламаними близькими, які таємно, за щільно закритими дверима, у щільно замкненій від усього світу тюрмі народів читали Тору і молились Творцеві, відчуваючи, як відчували їхні батьки впродовж століть, що всі людоненависницькі імперії, збудовані для самовозвеличення на фундаменті    насильства і зла, розпадуться, подібно до Вівілонської вежі, в порох. Бо Віра батьків і Молитва – найпотужніша зброя проти сил зла, вона – Світло, яке долає темряву духовного хаосу і перед яким сили зла – лише потворні химери.

 

Маємо сказати,  євреї, втішені перемогою над фашистами, не відчували, що нового зразка Навуходоносор ще безоглядно руйнуватиме останні стіни наших храмів – притулку нашої ідентичності.    Єврейська громада Львова зі сльозами на очах вільно слухала – перед першою новорічною молитвою вперше за понад 50 років – звуки алфавіту.  Адже у так звані радянські часи у синагогу було заслано чимало агентів НКВД-КДБ, а в 1963р. вона була закрита начебто «на прохання Єврейської громади». Відкрита наново завдяки спільним зусиллям Єврейської громади та Української інтелігенції  у 1990році.

 

Порівняємо: захцянки і винагороди тим, хто видавав Євреїв фашистам, наражаючи нещасних  на смерть і конверти, спецрозпридільники для тих, хто «доносив» КДБ або працював на КДБ, розповсюджуючи недовіру і ненависть між людьми. Ті фактори до цього часу «працюють» в людських стосунках, хоч КДБ в радянському варіанті вже не існує.

 

Нині наші синагоги, перетворені за радянські часів у   склади, всякі зали, або й просто зруйновані – до моторошної пустки – поволі піднімаються з руїн. Та зухвалі вороги України все ж знаходять момент, щоб хоча облити відновлені стіни фарбою – ті самі цинічні руки і тією ж фарбою обливають пам'ятні дошки, встановлені на честь відомих українських діячів. Що ж, ще «працюють» старі енкаведистські-кагебістські настанови, хоча КДБ в советському варіанті вже не існує. Та ще існує імперська шизофренія, вирощена тоталітарними режимами, шизофренія людиноненависництва, яка оскалюється кривавим тероризмом і в наші дні.

 

Найстрашніші в історії людства тоталітарні режими ХХ століття «прославили» себе жахливим Голокостом – знищенням євреїв,  та не менш жахливим Голодомором – знищенням Українців.   Здавалось «ніч терору» проти українців і євреїв ніколи не закінчиться... 

 

Тому засвічуймо Світло Істини – піднімаймо з забуття суть українсько-єврейських взаємин, їхні історичні і психологічні передумови, вивчаймо причини і наслідки тяжких тортур, завданих обом народам – це потрібно нам усім, нашим дітям, онукам та правнукам, які ітимуть у відкритий світ поруч шляхом злагоди і взаємодопомоги, шляхом спільної боротьби проти руйнівних сил, віддаляючись від тяжкого болю  і тяжких втрат і зберігаючи Пам’ять. Про закатованих  Євреїв лише за те, що вони народились Євреями, про десятки  тисяч закатованих   у Комарно, Бориславі, Дрогобичі, Львові...  – по всіх містечках українців. Про всіх невинно страчених різних національностей на змордованій злочинними режимами українській землі.

Студії щодо історії українсько – єврейських взаємин, причин і наслідків тяжких тортур проти цих двох народів були би надзвичайно важливими для взаємної користі співіснування і взаємодопомоги. На жаль бракує істориків, вільних від тоталітарних стереотипів і бракує фінансування таких досліджень. На жаль на користь фашистській ідеологій свідомості деякі приватні структури широко фінансують  численні викривлення українсько-єврейських взаємин,  численних «дослідників», які щойно у вчорашньому минулому були активними комуністичними функціонерами і мають в запасі власний супер досвід розшарування людей в суспільстві. «Разделяй и властвуй» - ідеологія з часів царської охоронки. Вони вже не «властвують», але не можуть собі позволити відмовитись від задоволення «розділяти» людей, тим більше, що їм ще за це добре платять «деякі» джерела, та й люстрація не відбулась. 

 

Наші народи повинні йти разом шляхом Злагоди і Взаємодопомоги, шляхом спільної боротьби проти руйнівних сил наших взаємин на користь співіснування. Тільки такий шлях віддалить нас від кривавого минулого, від тяжких болей неповернених втрат і відкриє нам той позитив у відносинах, якого ми так прагнемо.

 

Можливо це? Звичайно і Потрібно дуже. Відкритість, Співробітнитво,   Історична Правда, Доброта і Розуміння – Запоруки цьому.

 

Пам’ять про замучених Свята, як і Святе те, що   Душі їх дивляться  на нас, на наш   потрощений Світ з Благ-словінням на вдосконалення, промовляючи до наших сердець – моліться і боріться, щоб Голодомори і Голокости, людиноненависницькі ідеології фашизму і комунізму, тоталітаризму  ніде і ні  за яких обставин не повторилися. 

 

Генеральний секретар ООН Кофі Аннан, МЗС Ізраїлю Сільван Шалом, комісар Росії з прав людини Володимир Лукін, та Елі Візель, Лауреат Нобелівської премії, який пережив Холокост, чиї письмові праці задокументували нацистські жахи. Ось яким був його виступ