Вижниця
Вижниця (Wiznitz, венгер. Wiznitz, рум. Vijnita, англ. Viznits) – місто, районний центр Чернівецької області, на правому Буковинському березі Черемоша, в 56 км. від Чернівців.
Вижниця (Wiznitz, венгер. Wiznitz, рум. Vijnita, англ. Viznits) – місто, районний центр Чернівецької області, на правому Буковинському березі Черемоша, в 56 км. від Чернівців.Коли виникла Вижниця, достовірно не відомо. За однією з версій місто, як поселення, на Черемоші вперше згадується в літописах ще в 1158 році. По іншій, перша згадка про місто міститься в молдавському літописі за 1501 рік.
Після завоювання Оттоманської Портою Молдавського князівства з 1514 по 1574 роки була під владою турків. Потім, в Молдавському князівстві, що було васалом Туреччини, до 1774 р.
Єврейська громада Вижниці відома з XVII століття.
У 1767 р. Вижниця отримала привілей на проведення ярмарок, а також магдебурзьке право. У 1774 р., разом зі всією Буковиною, місто увійшло до складу Австрійської імперії. Тоді у Вижниці жило 56 єврейських сімей (191 людина), а в 1776 р. – вже 108 сімей (208 чоловік).
У 1855 році Вижниця стала центром повіту і типовим штетлом. У 1880 р. тут живе 3 795 євреїв з 4 165 жителів (91,9 %). У 1918 р. Вижницю окупували румунські війська, а в 1940 р. перед радянською окупацією в місті було 5000 євреїв.
Історія єврейської громади:
У 1768 в Вижниці існувала хевра кадіша. У 1777 р. у Вижниці була побудована синагога, а в 1789 р. - Велика божніца – головна синагога Вижницкої хасидської династії, де молилися в основному шановані купці. Пізніше, були побудовані другиі синагоги: «Раббі Лейбеле» (Rabbi Leibele) для садгородських хасидов, «Іциг Франкль» (Itzig Fraenkl) для торгівців лісом, «Фордере бети мідраш» (Vordere Beth Midrash) для візничих і простих людей, «Верхній бети мідраш», «Хевра Тегелім», «Нова Вижниця». Збереглося єврейське кладовище в селі Черногузи біля Вижниці.
Відомо, що рабі Ісраель бен Еліезер Бааль Шем Тов - Бешт (1698-1760 р. р.), засновник хасидізма, на початку XVIII століття провів сім років життя недалеко від Вижниці, де заснував мікве.
У 1888 в Вижниці діяло 8 синагог. Серед євреїв Вижниці були садігурськие і боянськие хасиди. У середині XIX століття чисельність єврейського населення Вижниці різко збільшилася за рахунок вихідців з Росії і Молдови, притягнених переїздом в Вижницю в 1854 Менахема-Мендла Хагера (1830—1885), що заснував династію вижницьких цадиків.
До 1918 практично всі державні чиновники Вижниці були євреями, включаючи мера і членів місцевого самоврядування; до 1938 мером Вижниці був також єврей. У 1918 в Вижниці була заснована єшива.
5 липня 1941 до міста увійшли румунські війська, які влаштували погром і розстріляли 20 євреїв. У серпні 1941 р. 2800 євреїв відправлено до таборів смерті.
В 1990-х рр. в Вижниці проживало 3 єврейські родини.
Хасидська династія
Заснована Менахемом Менделем бен Хаїмом Хагером (1830–1884), який з 1854 р. очолював общину у Вижниці. Знайшов серед хасидів славу чудотворця. Його старший син Барух (помер в 1893 р.) був цадіком в тому ж місті протягом восьми років. Семеро з дев'яти синів Баруха і троє зятів були хасидськимм рабинами в різних общинах.
У Вижниці йому успадковував його син Ісраель (помер в 1938 р.), що користувався великою популярністю і мав тисячі послідовників. У 1915 він переїхав до Угорщини, в 1922 його місце зайняв син Еліезер (1891—1946, Єрусалім).
