Білогорща

 

Братні могили у Білогорщі-Львові у час Голокосту Другої світової війни. Історична довідка та опис об'єкту.



a) вигляд території могили збоку
б) вигляд території могили збоку


       На фото: Приблизне розташування єврейських братських могил

Ви знайдете більше фотографій в галереї.


Білогорща – мікрорайон у Залізничному районі Львова, розташований західніше Левандівки і відокремлений від неї лісопарком "п'ятий парк".

Королівським дипломом 1356 р., виданим Казимиром ІІІ Великим однойменний ліс поблизу Білогорщі площею в 70 ланів подарований Львову. У 1423 р. міщанин Зоммерштайн заклад тут поселення. У 1463 р. поблизу маєтку поселилося 7 сімей русинів. В 1611 р. поселення нараховувало вже 27 садиб.

У 1939 р. населення Білогорщі складало 820 жителів, 95% з яких були поляки. В 1945-46 рр. під час операції "Вісла” відбувся "обмін" польського населення на українське.

Після кривавих днів "бліцпогрому" львівських євреїв не залишили в спокої. Німецька стратегія полягала в цілковитому відлученні їх від справ політики і держуправління, передачі інформації.

Термін "погром” замінили на більш поблажливий – "акція", під час якого відбувалось постійне протистояння. В них використовувались воєнно-тактичні і організаційні способи і важелі по систематичному винищенні євреїв.

На час приходу нацистів до Львова кількість євреїв у місті налічувала більше 160 тисяч, в т.ч. біля 40 тисяч біженців із генерал-губернаторств, міст і містечок Львівщини.

На території Львова, як і загалом на територіях, зайнятих після Радянської влади, німці побили всі свої власні рекорди звірств і злочинності. Виходячи з принципу беззупинкової акції – вже через два-три дні після "блискавичних” львівських погромів відбулась нова акція. Назагал за цей час було вбито близько 6.000 людей. До числа убитих входили: відомі літератори С. Фрідман, Д. Ірр, М. Фельд, С. Шорр, колишній посол в польському сеймі А. Лєвін із Жешува, рабини Е. Лєвін, М. Ель-Ханан, Н. Лойтер, Ш. Рапопорт, рабін Ш. Гальберштам та багато інших.

3-го і 4-го липня арештовані більше 70 польських і єврейських вчених, викладачів вузів. Було вбито професорів Голомба, Ландау, Бекка, редактора Г. Хешелеса, доктора А. Крумана, М. Соболя, колишній сенаторів Я. Бодека і Д. Шрайбера, посла К. Лернера, письменників А. Бронштейна, Г. Гальперіна.

12 липня в продовження погромів було арештовано євреїв по вул. Св. Анни (нині Леонтовича), яких розстріляли в дворі по вул. Сонячній (тепер Куліша). Інших вбили в Кривчицькому лісі. Велику кількість арештованих доправили в Тюрму на Лонцького, звідки частину вивезли на піски (за єврейським цвинтарем на вул. Янівській) і розстріляли.

Із вбивствами, грабунками відбувалося знищення синагог по вул. Шайнохи (на Старому Ринку), синагоги XVII ст. на вул.. Божничій, Великої синагоги на вул.Боїмів, синагоги Нахмановичів ("Золота Роза”) та інших єврейських храмів та домів молитви. Вільне існування і переміщення євреїв регламентувались нелюдськими законами.

Не невеликий час акції зупинило формування т. зв. "Єврейської Ради” (Юденрату), одним із завдань якої був збір цінностей і коштів як плату за національність.

Із продовженням акцій 25-28 липня. вреїв затягнули на вулицю Пелчинську (Вітовського), 59 у двір будинку, де розмістилось львівське гестапо і тут піддали їх небаченим тортурам з виразним садистським характером. Схожі акції відбувалися в тюрмах по вулицях Казимира (нинішня Городоцька), в Бригідках, Лонцького (нинішня С. Бандери), Яховича та Замарстинівській.

Біля 1400 мужчин, котрі витримали тортури, відвезли автомашинами в Білогорщу (під Львовом, в наші дні – район Львова) і там розстріляли.Тільки небагаточисельній кількості євреїв вдалося повернутися додому. Серед страчених було багато переселенців-хасидів із інших міст, як-от члени сім'ї рабі Гальберштама.

Паралельно з цим впродовж липня відбувалась акція відлову єврейських політичних діячів і "лівої” молоді (в особливості, комсомольців), котрих вивозили і розстрілювали в Лисиницькому лісі під Львовом (звичайно, без будь-якого суду й слідства). Майже одночасно 25, 26 і 27 липня було відновлено облави на вулицях і в домах. Чоловіків і жінок, нібито взятих для робіт, вбивали. Ці облави і вбивства були переважно ділом рук т. зв. "допоміжної поліції”.

Акції і вбивства супроводжувались систематичним пограбуванням єврейської власності.

Неофіційні та індивідуальні пограбування відбувались дуже просто: в єврейські квартири заходили німецькі офіцери або солдати і забирали все, що їм подобалось. Грабіж відбувався під акомпанемент побоїв, насмішок та знущань. Часто гестапо наказувало пограбованим упаковувати награбоване і доставляти їх по вказаних адресах. Євреї були щасливі, що з такої роботи повертались живими і нескаліченими. Офіційне пограбування почалось із накладення на єврейське населення в перших числах серпня 1941 р. контрибуції в розмірі 20 млн рублів. Львівські євреї, залякані актами терору в перші дні, сприйняли вимогу виплати контрибуції з деяким почуттям полегшення. Було поширене загальне враження, що контрибуція стане формою відкупу, що німці, отримавши таку велику виплату, нарешті заспокояться. Через це почали цю "роботу” майже з ентузіазмом. Євреї спокійно відмовлялись від сімейних цінних речей, інколи платили більше вказаної Громадською Комісією суми. Були випадки анонімної сплати поляками даних сум через симпатію і співчуття до євреїв.

Крім цього, німці перед сплатою обійшли квартири вільних підприємців, представників торгівлі, громадських і культурних діячів (на загал близько 1000 людей) і забрали їх як бранців. Це значно прискорило виплати. Після цього крім загальної цілі порятування львівських євреїв виникла й ще одна - … (!) викуп бранців.

Сума контрибуції була виплачена в строк – 8 серпня 1941 р. Крім грошей, євреї віддали багато золота, цінностей, срібла. Лише після цього була знята ще одна маска – бранців так і не звільнили. Як пізніше стало відомо, вони були вбиті ще на початку в Лисиницькому лісі. Цей жорстокий цинічний фокус з бранцями німці повторювали в цілому ряді міст.

Після контрибуційної акції німці почали знищувати храми. Систематично і по черзі були спалені або взірвані майже всі львівські синагоги. Серед інших була повністю спалена і зруйнована синагога на вул. Жовківська. Руїни її стін забрали лише літом наступного, 1942 р. Знищено і єврейські цвинтарі, надгробними плитами вимощено тротуари і дороги у Львові та інших містах.

Протягом липня-серпня 1941 рр. в дистрикті Галичина створено 9 концентраційних таборів примусової праці із нелюдськими порядками. Протягом серпня євреїв продовжували грабувати і вбивати. 20 числа з лікарні гетто есесівцями і поліцаями було переправлено велику кількість людей і вбито в Лисиницькому лісі. Частину вбили в самій лікарні. В цей день було знищено близько 400 людей.

Саме під час контрибуційних акцій вперше почали кристалізуватися контури майбутнього "Юденрату” (Єврейської Ради; в радянські часи у Львові не існувало єврейської релігійної общини, і німці вирішили цинічно, для власних потреб створити заново орган єврейського громадського представництва).

В постанові прокурора Львівської області Корнетова І.П. про відкриття кримінальної справи про "Злодійства німецько-фашистських загарбників, здійснені в м. Львові, про знищення німецькими загарбниками мирного населення і військовополонених в Яновському таборі, Лисиницькому лісі і таборі військовополонених "Цитадель" і в інших місцях" від 10 вересня 1944 р. присутні дані про те, що під час німецької окупації Львова і Львівської області замучено і знищено шляхом розстрілів, повішання і спалення більш ніж 400.000 людей мирного населення і радянських військовополонених.

В протоколах допитів свідків та інших матеріалах, зібраних в ході розслідування, присутні числення свідчення по факту геноциду єврейського населення м. Львова за час Голокосту в ІІ Світовій війні. Згадується і даний погром - як перший такого масштабу, що проходив у вересні 1941 р. і тривав 2 дні, за які було знищено 15.000 євреїв. За іншими даними Протоколу Надзвичайної Комісії, даний погром, схарактеризований як"найжорстокіший(т. зв. "річниці вбивства Петлюри”) відбувся 24 липня 1941 р. і під час цього погрому вбито, переважно розстріляно більше 10.000 людей, переважно інтелігенції, адвокатів, інженерів, лікарів. Інші дані дають цифру ще більш приголомшливу – 20.000 людей.

Дані про локалізацію восьми братніх могил в Білогорщі підтверджуються результатами дешифрування (методами фотограмметрії та геодезії) німецької аерофотозйомки 1944 р. із Національного Архіву США та наземними дослідженнями, проведеними в 2009-2010 рр.

Ландшафт розташування братніх могил здебільшого рівнинний, лише в деяких місцях (могили на сході) проглядається невелика штучна і природного походження горбистість.

За функціональною типологією – місце масових розстрілів та захоронень. Загальна площа території сукупних об'єктів (усіх братніх могил) складає 2.36295 га. У загальній цілісності пам'ятка становить комплекс, що складається із 8-ми братніх могил однакового часового проміжку утворення. Пам'ятні знаки встановлених зразків відсутні. Щорічно влітку єврейська громада м. Львова вшановує пам'ять замордованих тут людей ходою з молитвами і запалюванням свічок.

Протяжність відносно близьких на відстані одна від одної окремих могил є прямою, вздовж головної дороги. Братні могили є важливою історико-меморіальною пам'яткою, що засвідчує загибель багатої історії м. Львова в контексті проживання в місті потужної єврейської громади в часи Голокосту ІІ Світової війни. Тут убито відомих єврейських жителів м. Львова.

Братні могили становлять історичну пам'ятку колись потужноїєврейської громади м. Львова і її найвідоміших діячів різних сфер суспільного життя, від якої, окрім даних і розташованих в інших місцях могил, не залишилось і сліду. У радянську добу в повоєнний час пам'ятка не охоронялася, незважаючи на розслідування Надзвичайної Комісії, місця не окультурювались, частини могил позаростали, подекуди розсипане різне сміття, біля однієї із могил відкрито будівельний майданчик. На переважній більшості території поховань значних втручань не помічено.

Територія займає окремі площі братніх могил, розташовані відносно недалеко одна від одної, що тягнуться шлейфом майже по прямій із заходу на схід. Під час розстрілів на місцях викопувались ями, куди вкидали трупи вбитих і напівживих людей та закопували. Ями стерегли поліцейські.

Межі братніх могил окреслені за допомогою дешифрування військових аерознімків 1944 р., що виходить із історичних збережених фактів про дану подію та свідчень очевидців, геодезичної зйомки території, численних наземних досліджень (біолокації) та нанесення встановлених результатів фотограмметричним методом на плани сучасних місто забудов, аерознімки 1944 року та сучасні космічні супутникові знімки територій. Територія об'єктів спеціально не виділена. Огорожа відсутня.

Об'єкти розташовані за межами історичного середмістя, у Залізничному (західному) районі Львова. Поховання, яких є 7 (8), розташовані практично вздовж головної дороги Білогорщі і тягнуться практично рівною лінією. Обмежені ґрунтовою, залізничною дорогами, лісосмугою з різнотипними насадженнями - різними породами дерев, кущами, трав'яним покривом, городами, полями, частково будівельним майданчиком, сміттєвими відходами.

Різні могили по-різному обмежені відповідно до свого розташування. Назагал більшість могил так чи інакше обмежені дорогою та аналогічними до самої території свого розташування різними об'єктами.

Починаючи із заходу на схід, окреслюється наступні розташування об'єктів:

Могила №1. Форма наближена до розтягнутого із пн. заходу на пд. схід прямокутно подібний багатокутник. Місцевість рівнинна. На території могили розташовано город, сад, де ростуть поодинокі фруктові дерева. З півдня і сходу обмежена залізною дорогою, з півночі – городом, на заході – трав'яною рівнинною місцевістю.

Могила №2. Має форму квадрата. Територія встелена трав'яним покривом. Місцевість рівнинна. Ростуть поодинокі вузьколистяні дерева, включає центральну частину невеликої дороги-рогатки. На пд. сході обмежена городом, півночі, сході та заході – дорогою. На пн. захід від могили іде дорога на с. Зимна Вода, пн. сході – до 5-го Парку.

Могила №3. У формі нерівного багатокутника, загальним видом наближеного до прямокутника. Розташована далі по дорозі (слідом за попередньою могилою), перпендикулярній вул. Північній. Місцевість дещо горбиста, на території ростуть поодинокі кущі. З півночі обмежена полем, з пд.-сходу, півдня і сходу – дорогою.

Могила №4. Має форму нерівного багатокутника практично квадратної чи прямокутної форми. Розташована на північ від вул. Північної (якою відповідно обмежена на півдні), на пн. зх. від початку вул. Городоцької. На території ростуть вузьколистяні породи дерев, зі сходу розкинулось сміттєве звалище, з пд. заходу обмежена звалищем із битої цегли. Західна частина також включає дорогу, що веде із вул. Північної. На загал обмежена рівнинним трав'яним грунтом. Місцевість горбиста.

Могила №5. Має форму нерівного прямокутника. Розташована на території 5-го Парку. На території її насаджені широколистяні та хвойні дерева. Зі всіх сторін обмежена поодинокими насадженнями дерев. Місцевість рівнинна.

Могила №6-7. Складається із 2-х паралельних могил, практично сполучених, відділених лише дорогою – верхня, північна у формі нерівного трикутника і нижня, південна форми нерівного прямокутника. Розташована на городах – діючих та поруйнованих. Північна частина обмежена дорогою із півдня, заходу, південна – відповідно із півночі. Північна могила обмежена з інших сторін також діючими городами, південна – поруйнованими. Місцевість рівнинна.

Могила №8. Має форму квадрата. Розташована біля кільцевої дороги (обмежена нею на півдні), частина якої звертає на початок вул. Городоцької, біля 5-го Парку, із заходу теж обмежена дорогою. Зі сходу – будівельним майданчиком. На території самої могили здебільшого є трав'яний покрив. Місцевість рівнинна.

Братні могили в Білогорщі-Львів - визначна пам'ятка історії (враховуючи м. Львів як один із найпотужніших центрів концентрації єврейської общини у Сх. Європі), пов'язана із знищеними побутом, культурою, релігійних традицій єврейської громади України (місце масових поховань жертв нацизму).

Місце поховань видатних представників єврейського народу – митців, релігійних діячів.

Ці місця розстрілів фактично набувають статусу меморіальної пам'ятки жертвам нацизму в роки ІІ Світової війни (також в контексті останніх залишків колись могутньої общини післявоєнних лихоліть).


 

В нашої організації є вся необхідна технічна документація, архівні, геодезичні дослідження по даному об’єкту культурної спадщини, тому просимо бажаючих допомогти впорядкувати ці території, звертатись до нас за вказаними контактами.

Будемо щиро вдячні всім за будь-яку допомогу в підтримці нашої діяльності.